На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув
 
На Південь курс, через кордон
Злишив і хаос і вогонь
Позаду всякого свого
 
Ось він прокинувся у зеленім готелі
Із істотою дивною, що стогнала з ним поряд
Піт сочився з лискучої шкури
 
Усі зібрались тут? Усі зібрались тут?
Усі зібрались тут?
Бо церемонію ось-ось почнуть
 
Прокинься!
Не мож згадати, де це все було
Чи сни скінчилися?
 
Змія була блідо-золотою
Склистою і зморщеною
Ми боялись торкнутись її
Простирадла – гарячі мертві призми
 
І вона була поряд зі мною
Стара, о ні, молода
Її темно-руде волосся, ніжно-біла шкіра
 
Нумо, біжи до дзеркала у ванній
Глянь!
 
Як можна прожити повільні століття її рухів
Моя щока сковзає вниз
Плитка холодна гладка
Відчути добрий холод шпигаючий кров
Гладкі шиплячі змії дощу
 
Якось була у мене гра
У мозок свій іще забратись
Гадаю, знаєш, про що ідеться
Це має назву ʻзлови шпака’
 
О спробуй теж цю дивну гру
Заплющить очі, ім’я забути
Забути світ, людей у світі
І ми свій стяг інак підіймемо
 
Ця дивна гра весела річ
Заплющить очі, бо згуби – ніч
І я отут, іду сюди, от
Впусти контроль, прорвись наскрізь, ей
 
В мізку усередині
Там, де не царює біль
 
Там, де не сіються дощі
Поки дощ ніжно обіймає місто
Понад голови усіх, о нас
Лабіринти потьоків
Під ними, легка неземна присутність
Тихий люд пагорбів, тихі горби навкруги
Плазунів надміру
Печери, викопи, вогкі підйоми
 
Усякий дім та й сама форма
Усе зашторене
Автіковий звір закритий до ранку
Все тепер спить там
Глухий килим, дзеркала вільні
Пилюга попід ліжками законних пар
Загорнутих у простирадла
І доньки, умащені сім’ям
Із очима, де пипки
 
Зажди!
 
Тут сталася бійня
                         (сирена)
 
          (Не зупиняй, мовчи, не зри
          Ген віяло і рукавички
          Ми їдемо із міста
          Нам тікати звісно
          І ти єдина поруч, звично)
 
Не торкаться долу
Сонця не узріть
Анічого, тільки
Біг біг біг
Біжім, біжім
 
Дім на пагорбі
Місяць припочів
Ось дерева-тіні
Свідчать бриз нетлінний
Нумо бейбі геть ізвідси
Біжім
 
Геть ізвідси
Геть ізвідси
Геть ізвідси
Біжім
 
Теплó обійстя на пагорбові
Розкіш уся від паркету до стель
Плюш черлений і люксус фотелів
Як не зайти, то і не дізнаєш
 
Там президент мертвий у кадилаку
На двигуні смола накипає
Ходи зі мною за ріг оцей не далі
Там де схід царя стрічаємо
 
При озері мирні вигнанці жили
Міністрова донька кохаюча змій
Котрі у криниці окрай дороги
 
Прокинься, гов, іще крок і вдома!
 
Сон-це-сонце
О пали все
Зійде швидко
Місяць місяць місяць
Ти моя бо
Швидко!
Швидко!
Швидко!
 
Хай карнавал задзвенить
Хай співає змій
Усьому й усім
                         (дзвіночки)
 
     -затемнення-
 
      Пустеля Ніч
     Голоси Вогню
 
О, ми зійшли
Через ріки й гайвеї
О, ми йшли за
Водоспади й ліси
 
О, ми зійшли через
Карсон і Спрінґфілд
О, ми зійшли
Через Фінікс, у сні
 
Вам провістити
Імень королівства
Розповісти усе
Що варте знань
Слухаючи ще одну жменьку тиші
Схилом долин поринаючи в тінь
 
                         (тамбурини)
 
“Я – Король Рептилій
Усе в моїй силі
 
Можу спинити землю в її обертанні
Прибрати сині автівки
 
Сім років я жив
У хиткому палаці вигнання
Граючи в ігри
Із островними дівчатами
 
Ось я повернувся
До краю красивих, і сильних, і мудрих
 
Браття і сестри блідого лісу
О діти ночі
Хто поміж вас хоче бігти у ловах?
 
                         (крики згоди)
 
Наближається ніч із легіоном пурпурним
Вертайтеся до наметів і снів
Завтра день увійти до міста де я народився
Хочу бути готовим”
 
                                           Музика
 
                                       -затемнення- 
                                             кінець