Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
С М (2025)

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор С М, [ 2025-09-29 16:13:32 ],
на сторінці поезії     "Хмарний день (The Jimi Hendrix Experience)"   М С




всякі реальні реверанси й поштивості . . .

Джимі Гендрикс, як воно вже достоту часу прийнято визначати,
є генієм свого жанру, музичного & естетичного, також

ніхто не є другим Гендриксом
можна безперечно всяко дискутувати й диспутувати, але

18 травня 1968 року Джимі Хендрікс виступав на фестивалі Майамі Поп
(Miami Pop Festival) зі своєю групою (Mitch Mitchell – ударні, Noel Redding – бас гітара)
у той час, у проміжках вільного часу, яких було небагато, тривали записи
останнього альбому групи "Electric Ladyland", під час яких,
протягом того ж таки 1968 року, група фактично припинила існування

18 травня 1968 року The Jimi Hendrix Experience мали відіграти 2 шоу
але погодні умови дозволили відіграти хіба перший сет
далі повалив дощ, і відкриту сцену було скасовано (електрика етц.)
по дорозі в аеропорт, Гендрикс почав імпровізувати композицію
яку надалі було записано в двох варіантах, під назвами
"Rainy Day, Dream Away" & "Still Raining, Still Dreaming"
(відповідно, доріжки 10 & 12 на альбомі (ELL)

основна сесія запису "Rainy Day, Dream Away" відбулася 10 червня 1968 року
запис відбувався на студіях Record Plant у Нью-Йорку, окрім Гендрікса, у сесії брали участь
Бадді Майлз (ударні), Майк Фінніган (орган B-3), Ларрі Фосетт і Фредді Сміт

основний, довший, запис пізніше було вирішено розділити на дві окремі пісні
("Rainy Day, Dream Away" та "Still Raining, Still Dreaming")

Бадді Майлз, який брав участь у інтерв’ю під час зйомок фільму
"At Last. . . The Beginning: The Making of Electric Ladyland"

наскільки пам’ятаю, досить жваво згадував це все і
власне, його розважав оцей саме момент поетичний, коли
"насправді, нічого більш робити, але відкинутися і балдіти собі, тому що це
дощовий день"

ну і, якщо зрозуміти, що той-таки Майлз був наступним барабанщиком,
котрий виступав із Гендриксом, записавши останній прижиттєвий його альбом
("Band of Gypsys (1970)"), але не мусив виконувати цей номер на сцені
жодного разу, чого би не бути в позитивному релаксі . . .

"Electric Ladyland" був цікавим проєктом, там пробігали різні музики взагалі
Коментатор С М, [ 2025-10-18 09:09:37 ],
на сторінці поезії     "Пазли на підлозі (The Rolling Stones)"   М С




есей досить непоганий, почасти критичний в нормальному розумінні
контексти важливі, тим більше період 1968 взагалі не сильно висвітлюється
мовляв, ось був Монтерей і Літо Кохання і "Все що Тобі Треба ~ Любов"
а потім чікчік монтаж і ось Вудсток, а за ним Альтамонт (спроба повторити
Вудсток, де хедлайнером був би не Гендрикс, але Стоунз, насильство, безлад
кінець епохи всяко благодушного хіпарства) але все надто
компресовано, типу
а події & контексти 1968 року якось пролітають оце

сам текст у своєму власному роді пазли, так
приблизно половину (відпочатку) співає Річардс, все решта – Мік
тобто, є певна динаміка & поетика, знову-таки
із кожним наступним пазлом картинка розширюється
вимагає більшого

я вирішив додати переклад сього есею не лише тому, що він,
своєю чергою, продовжує ідею такого збирання пазлів
але трохи пояснює щодо самого тексту, бо повністю перекласти
все-все ніколи не вдається, а також тому, що це власне
слушний момент для контекстів, які є суттєвими

ще є чотири пісні для того, щоби зібрати нарешті весь альбом
але майже всі ті тексти, які ще залишилися, вони непазлові


із усіма належними подяками за незмінну доброзичливість
сердечно бажаючи Вам усіх правдивих захоплень і натхнень

щиро Ваш
Коментатор С М, [ 2025-10-24 08:48:19 ],
на сторінці поезії     "rejoyce (Jefferson Airplane)"   М С




дякую)

все тому, що жовтень це не лише про осінь
чи листячко кольорове

жовтень це також про арт дещо прискіпливіш
& навіть трохи про літературу

літературні алюзії притаманні навіть рокерам
починаючи ще від Бітлз
Керрол, Ґрем, Мілн, Гессе, Новаліс . . . .
у наявному випадку – Джеймс Джойс

всі персонажі, а також деякі сентенції
взяті просто із джойсового «Улісса»
створюючи певну мозаїку, або мікс, чи пазли

на жаль, не натрапив на якийсь есей відповідний
а щодо того, що почитував (окрім Улісса) –
Ґрейс Слік, котра в той період любила
Спенсера Драйдена, котрий любив джаз
(як це було заведено у барабанщиків тої епохи)

все це використала якомога доцільніш
оскільки «Після Купання в Бекстері» був таки
артовий альбом, відповідь на Сержанта Пепера (sic!)
сам «Бекстер» це був сленг, що означало ЛСД

духові інструменти в композиції, це була ідея
Спенсера Драйдена, котрий був цікавий чоловік
котрий згодом покинув «Ейрплейн» і ще трохи грав
із «New Riders of the Purple Sage», кантрі-рокерами
із психоделічним зірковим флером

англійське слово «rejoice» перекладається як «радіти»
але тут є певна гра слів, оскільки йдеться
про Джойса (Joice)
атож, можна розуміти назву і як «re: joice»
тобто, «щодо Джойса»
Коментатор С М, [ 2025-10-26 22:13:06 ],
на сторінці поезії     "rejoyce (Jefferson Airplane)"   М С




правдиво щиросердечно дякую, я хотів щоби Ви завітали

Джойс – тема


і не лише згадуючи наші диспути від січня 2012
коли Роман Скиба заявляв авторитетно, що ся книга
написана таким чином, щоби її не можна було прочитати
(це все про Улісса, його тоді ще навіть не було в
українському перекладі повністю, як книги)
та звісно, я сам на той час прочитав всяко і Дюрренматта
і Джойса, і Беккета, і Пруста, і Ґійоту, і бозна кого ще
але хто я був такий щоби суперечити Скибі


у 2015, коли з’явився нарешті український переклад
був я на презі Жупанського, в блакитному залі палацу Потоцького
тільки для того, щоби подивитися на Олександра Мокровольського,
котрий завершував переклад покійного вже тоді Тереха
і, власне, насамперед, почути, що він мав би сказати щодо Епізоду 14
(власне, він сказав усе, що я хотів би чути & був дуже вдячний чути)
ще, само собою, радий був бачити Сергія Рибницького
і після самої прези так само, була хороша така розмова із ти жеж С.Р.


сам текст дуже для мене складний
я все відкладав і відкладав публікацію
мусив ледь не в останній момент вносити все ще якісь правки
звісно, радий, що його прочитали
окрім всякого іншого ще, щодо поетики
(ми любимо тут про поетику часом поговорити трохи)
тут мій улюблений естетичний момент, анфіладний
герой проходить через певну кількість кімнат
щоби дійти до жінки, котра чекає
може і не його, але чекає
і сам персонаж є свого роду анфіладою фрагментів
те ж і текст
різнорідні фрагменти творять строгу послідовність
тут і ніжність, і езотерика, і гнів, і примирення
пов’язати те все із Джойсом вірогідно майже неможливо
але, із іншого боку, він сам такий
неможливий


пояснювати можна тут всяко ще, але навіщо
Ейрплейн для мене є інтимною групою
все, що тільки можна було прочитати, я читав насамперед
у кінці 90х, коли ще не було й Інтернету в розумінні Веб
але вже був імейл, і розсилки (mailing lists)
«2400 Fulton email listserve», зокрема значив дуже багато
і давав чимало поживи для роздумів і розшуків
так, тоді вже були звісно СіДі, і з’являлися мп3, але були все ще й
касети
і це все слухалося, тисячі разів

і дотепер слухаємо це все
щось воно мало бути в цім вочевидь
1   2   3   4   5