Здається, я навчився контролювати свій гнів. Як і колись давно, я дієво холодний. Але вже на зовсім іншому рівні. Теза – антитеза – синтез. Мудра тріада. Колись я був безлюдькуватий і байдужий, бо мені справді нічого не хотілося, нічого не відчувалося. Потім, коли я почав пити пігулки, раптом на мене нахлмнули всі ті почуття, що їх я не знав і не міг витримати. Не міг витримати, тож поводився щиро. Але зараз… зараз це щось нове в моїй байдужості. Вона вже не байдужість, а поміркований спокій. Я до багатьох речей втратив надію. Але й зберіг людяність.
   Сьогодні в автобусі водій – щирий ханжа та дурник, що було видно – вихопив у мене пляшку пива, коли підійшов несподівано до цетральних дверей, щоби відкрити їх каліці, й викинув її. А ще тоді ж нервова пасажирка почала на мене лаятись, коли я зачепив її сумками, щоби поступитися каліці. Водій потім сварився з іншим хлопцем, який просто хотів вийти на зупинці, але замість того, щоби натиснути кнопку сповіщення, сказав уголос, що йому на зупинці. Бачачи це все, я стримався і слова не сказав, хоча хотів покалічити зухвалого водія на решту життя. Я зрозумів, що принаймні у випадку зі мною, він має певну рацію, а на моєму боці лише сумнівні філософські роздуми. Я стримався. Потім іще дещо сталося провокуюче. Але я стримався, і не почав сваритися. Розумію, що хтось визнає мене самого дурником чи слабким. Але я почуваюся добре та спокійно зараз. Не треба гніватися зайвий раз, навіть якщо довкола аморальна чи псевдоморальна наволоч.

   Я ще зовсім юний, але у мені багато зневіри.
   Історія не без нездар, які кудись протиснулися й досі про них пам’ятають; не без хамів і невігласів, не без жорстоких ґеніїв. Людство таке недосконале... Але знаєте, у цьому і його довершеність, його гармонічність і життєздатність. Суспільство, де всі обізнані, де всі розумні, всі гідні – який антиутопічний і нудний жах. Прямо-таки «Ми» Замятина. Тож, і у нашій ницій природі є свій сенс, своя перевага. Багато людей ліниві через цю «схильність», ненавчувані, підлі, шукають легких шляхів до слави та грошей.

   Люблю я наших молодих перспективних співачок! Серед них зустрічаються такі гарнюні.
   Одна мені особливо подобається. Ні, не за творчість або музичні таланти. За своє миле личко. Сьогодні вона мені наснилася. Шкода, що наша увага не взаємна.

   Інколи мені дуже хочеться спокою. Інколи я його відчуваю. Не сказати, що я прожив багато. Та точно багато пережив. І жага до спокою в мені буває все сильніша.
   Я розумію, що здобути вічний спокій – для мене це було би найкращою нагородою і найкращим закінченням шляху.