Плачут тучи
Позднею весною
За увядшею красой,
За водою снеговою
За минувшею весною,
За весенней сон-травою,
За цветами синими...


20 мая 1968.

Холодний і сльотавий день
У сніжній і колючій млі Зелена балка
Я не жалів життя в коханні палко,
Але сьогодні ти сказала що від мене йдеш.
Ти їдеш в Київ у нове життя,
А Кам'янське й мене лишаєш,
А я сказав давно (чи пам'ятаєш?)
Без тебе звідси піду теж
Хоч би в нікуди. В небуття.
Ти ниткою була
Котра мене лиш тут тримала
І ось кохання - нитку обірвала,
А я пишу про те вірша.
Про те що десять літ тому минуло.
Та все ж душа
Моя те не забула.
Я не засуджую тебе:
Бо ти - не декабристова жона
Аби мене з темниці виглядати
І все ж ти не могла сказати
Пізніше про це, у інший час?
Тоді б я краще зрозумів би:
Родинне щастя не для нас.
Та що ж, то може і на краще
В Афінах бути (хто вже зна?)
А дійсно теє знати нащо
Якою злою є війна!

18 червня 2025.

Я - дисидент
Я - декадант
Доводити інакше - марно:
Для них бо я - поет бездарний.
І на додачу ще - шизоїд.
В якого пам'ять полароід
На все погане
То ж нехай!

19 червня 2025.

N 1
Эх, не миновать беды
Снова в кране нет воды.

N 2

Чтоб воду найти
Далеко надо идти.

N 3

Прямо беда!
Кажется, никогда не пойдет вода.

N 4

Электрики нет, воды тоже,
На что это похоже?

N 5

Газа нет, воды нет
В довершении всех бед гаснет свет.

N 6

Теперь понятно, почему Арал засушили
Там, наверно, воду отключили.

N 7

Если трубу кто-нибудь пробьет
И на этот раз вода не пойдет!

N 8

Верная примета - что-то произойдет
Ежели вода пойдет!

N 9

Вот они-то удружили
Опять воду отключили.

N 10

Ну конечно десяти лет не пройде
Как вода обязательно пойдет.

N 11

Это проклятье навлечет беды
Чтоб ты три года ждал воды.

N 12

Прямо нет терпения
Прямо, право до беды
Уж больно частое явление
Отключение воды.

Январь 1998.

N 1
Две недели по программе
Лукашенковской пожил
Для чего нужны мне зубы
Чисто напрочь я забыл.

N 2
Лукашенко, Симоненко - два сапога пара
В магазине пусты полки, и чистая тара.

N 3

В Белоруссии не худо
В Белоруссии все есть
Ментовских рож не счесть.

N 4

Беларусь отлично знают
Это страна где люди исчезают.

N 5
А Беларусь страна чудес
Сказал не то и вмиг исчез.

N 6
По Минску пройдеш
На мента попадеш.
N 7

Масла нет, мяса нет
Один лукашенков бред.

N 8
Увидишь "Абмен валют" у дороги
Уноси быстрее ноги.

N 9
Белорусская граница машина времени
Перейди ее и ты окажешься в прошлом.

N 10
В Минский магазин зашёл
И лишь ценники нашел.

N 11

Белорус!
Если б Лукашенко всю власть не отдал
Локтей бы сейчас не кусал.

N 12

Пока Лукашенко за тебя не взялся
Не зевай,
Ноги в руки и удирай!

N 13
Ни кола, ни двора
Одна лукашенкова мура.

N 14

По лукашенковски жить - с голодухи выть!

N 15

Хоть и Кучма утопист
Да Лукашенко - фашист.

Ноябрь 1999.

N 1

На сонці затемнення -
В ЗМІ затемниківня.


N 2

Хряпнув гарант чарчиною "Геп!"
І так вийшов ЄЕП.

N 3

Бешкетував у Єревані
Один мудак в дупель п'яний
І що воно за кент?
Придивилися - наш президент!


N 4

А гарантові нашому ніяк не догнати,
Що державою керувати
Не на гітарі грати
Й не по парках співати.


N 5

Нашим футболістам перемог не видати
Поки будуть об'єднані соціал-демократи.


N 6

Не дочекається Україна момента
Коли вже позбудеться такого президента.

N 7

В державі порядку нема
Бо гарант Конституції Леонід Кучма.


N 8

Поки лише кричать "Ганьба!"
Україні вже тим часом труба.
Бо треба вставати
Й Кучму з керма гнати.

N 9

Перш ніж Конституцію міняти
Треба Кучму прогнати.

N 10

Лазаренко накрався й змотався,
А Кучма накрався й зостався.


2003.

Дванадцята б'є.
Темно надворі
Лиш у тиші брешуть собаки.

Так тихо
Що і вітер не віє.
Ясна ніч.


На небі ні хмарки
Зірок не видно за місяцем
Ясна ніч.

Метелик летить на світло
І б'ється в вікно.
Літня ніч.


Червнева ніч
Прохолода.
А радіо співає.

2003.

Плеснявой вонючей,
Трупным смрадом несносным
Над сей частью света
Вновь смердит Третий Рим!

Да будет проклято
Имперское свинство
Столкнувшее лбами
Осетин и грузин!

Позор и презрение Медведеву с Путиным
Кавказ подорвавшим
На гибель обрекшим
Невинных людей!

Цхинвали подставив,
Сенаки и Гори разрушив
В белый свет ворвался
Слишком буйный медведь!

Сей северный варвар,
За старое взявшись,
Не ведает сам,
Что на мине сидит.

Позор и презрение Медведеву с Путиным
Кавказ подорвавшим
На гибель обрекшим
Невинных людей!

Осень 2008.

Прийшла весна на поріг
Ширяють птахи угорі.
Знов б'ються коти у дворі
Стривайте!
Ось я за палицю візьмуся!

2012.

Четвертий курс. Початок літа
Задушливий передгрозовий ранок.
Котру годину в небі гуркотить...
Гортаю свої шпори-записки-конспекти
Бо викладачка політології, кажуть, лютує дуже й дуже...
Так начитався аж голова болить.
Ускочивши в маршрутку, поїхав нею аж на Парус
Саме тоді урешті-решт прорвався дрібний дощик
Та я від нього заховався у метро...
А далі? Помчав до центру жовтим дрововозом
Який чомусь "Богданом" назвали.
Він бруківку на дорозі добре вміє рахувати -
Його водій рушати з місця - ні!
І стоячи в широкому, мов щілина, салоні,
Щасливо подолав я шлях, забивши праву руку й ліву скроню.
Пішовши вздовж паркану парком,
Помітив що доволі сильно парко
Й увечері ізнову задощить.
А поки - місто свіжістю пропахло
І на асфальті дощ лишив сліди.
А ген на обрії - вже жовта каламуть.
Поглянувши на теє марево далеке,
Пішов я далі до бібліотеки.
Зустрівши однокурсницю в дорозі,
Пішов читати доки ще у змозі.
Кальварія. Підручники аж із самого
Міста Львова
На запитання інфи дають - таки чимало
На краще все іде аніж раніш коли бувало.
А он іде знайомий (мій приятель -
Хоча і комуніст. Здружилися тому назад
Півроку. Коли оті чудес наворотили.
Відомо здавна - ніщо так сильно,
Як спільний ворог, не єднає!)
Сказав - сьогодні буде день Страшного Суду
Він теж із цим ізголосився,
Бо в них декан лаштує залік.
Та ба, годинник б'є!
Вже час мені іти.
Прийшов. Одначе довелось чекати.
Чому і хто у тому винен?
Про це я краще промовчу...
Ізнову грім вдаряє ззовні
Уже і не уникнути дощу!
А хто ж оце сидить поперед мене?
О так, я упізнав її!
У серці то моїм заноза
Я радий що вона є тут
Однак
Я їй укотре не потрібен
Чи то - потрібен та не так
Я був один - і завше один буду!
(Тут мова про кохання,
А не фізичне щось!)
Призначення самотнім бути пана!
Але - екзамен вже. Що там?
Про партії, і про "Левіафана"?
Ну що ж, ще півгодини - "відмінно" у кишені.
Опісля - у столовці із сусідами сидів я
Про все і ні про що із ними гомонів я.
А тут з вікна зчинилась кружавіль
І вітер розкрутив усе - неначе той кидала
Я тут згадав рядки із пісні Шевчука.
А Паша мені кинув що то не актуально!
Не актуально? Що ж, зате я це люблю!
Під темно-синім небом я повертав додому
А в небі люто бив все той червневий грім!
І ось нарешті вже і злива обвалилась
Її не так як вранці щасливо я уник.
А що в кінці? Сидів я у маршрутці
Аж раптом попереду так смачно,
Прямісінько в калюжу, жигульчик залетів
І нашій він газелі заліпив уповні і до краю
Усе лобове скло! Та все ж таки ми й тут
Уникли катастрофи.
Водій призвав на поміч веселих двірників.
І ось невдовзі я сидів вже тихо вдома,
Сидів читав газету яку я там купив.
Ось Вересень веселий дає газеті "Ліца"
Розлоге інтерв'ю. Чому пішов з "П'ятірки"
І що то є "Озимі".
А це вже "Популярка". Що ж сказано у ній?
Знов Курочкін лютує! Ніяк не вгомониться
Однак ми відсіч знову рішуче тут дамо.
Ну ось уже і вечір. Готуюся до завтра.
Колись іще згадаю як я цей день прожив.

4 червня 2005 р.

Закину димову я шашку в Кремль:
Нехай паскуди ті понюхають війну.
Нехай Медведєв (жирна морда)
Посидить трохи у диму.
Нехай згадають ті пожежі
І горе, біль, руїни, кров,
Що на Кавказі спричинили.

Серед вмираючого міста
стоїть музей.
Стоїть і робить добру міну
при грі поганій.
Хто зна чому й навіщо
у місті тому
минуле із позаминулим
то дружать, а то б'ються
між собою.
Гримить порожнє тарахтіння:
"Великий центр" і "Потенціал".
Потенціал повільного
сповзання в прірву.
Навіщо це? Кому потрібно?
Не знаю сам.
Але, але, але...
Ми йдем назад,
не заглядаючи у завтра
бо завтра вже для нас нема.

А поки що його нема
подякуєм що до міста
все ж не дістались москалі
бо отоді спізнали б всі,
що за музей.

Січень 2018 - 15 липня 2023.