•  ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ ІІ

Куди мені сховати серце, мила,
коли твій погляд сходить, мов зоря?

•  ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ

Яка зоря ще пам'ятає мить,
коли твоя рука знайшла мою долоню?

•  СОНЕТ XVI

Хто дав троянді пахощі твої?
Хто навчив зорі так ясніти вранці?

•  СОНЕТ XV

Де той світанок, що в твоїх очах
щоденно сходив тихою зорею?

•  СОНЕТ XIV

Хто поверне мені той світлий час,
коли твій погляд був мені святинею?

•  СОНЕТ XIII

Благословенна та зоря ясна,
що перша бачить усміх твій ранковий;

•  ДО АСТРЕЇ

Щасливий мирт, що тінню обійма
твої легкі й бездоганні рамена;

•  СОНЕТ XI

Я заздрю вітру, що у твоїх косах
знаходить ніч і пахощі весняні;

•  СОНЕТ X

Не відвертай своїх ясних зіниць —
у них Елізій тихо розквітає;

•  СОНЕТ IX

Як тихий мирт, зрощений край Кіпріди,
твоя любов розквітнула в мені;

•  СОНЕТ VIII

Не знаю, чим заслужено мені
твої уста, що пахнуть білим цвітом;

•  СОНЕТ VII

Мов рання зірка, сходиш над садами,
де срібна роса спочива на квітах;

•  СОНЕТ VI

Коли зоря торкається долин,
і роси сяють перлами на м'яті,

•  СОНЕТ V

Коли Венера сходить у блакить,
і срібний серп здіймається над гаєм,

•  СОНЕТ IV

Коли Венера сходить між зірок,
і сріблом ніч уквітчує долини,

•  ДО ГАЛАТЕЇ

Твій образ — мов Венери світлий храм,
що з хвиль морських постав у час весни.

•  СОНЕТ ІІ

Твій ясний зір — немов світанку цвіт,
що сходить тихо в чистій висоті.

•  СОНЕТ І

Коли в твої зіниці зазираю,
мов тихий храм, відкриється мені.

•  ОСТРОГ

Стоїть Острог — мов витязь кам’яний,
і не боїться духу злого між вітрами.

•  СОНЕТ VI

У наївному мороці не видно благання,
це не стукіт серця обох сердець.

•  СОНЕТ IX

Мої очі в тебе закохані,
я полонений ними назавжди.

•  СОНЕТ VIII

А що… якщо я душу демону продам?
Чи звільниться душа моя від тя́жкого гріха?

•  СОНЕТ VII

Ах, якщо так — то і нехай!
Не буду я молити про спасіння Бога!

•  СОНЕТ V

Любов — це поєднання двох сердець,
не філософія, і точно не вечірні крики.

•  СОНЕТ IV

Ви знали смерть? Її красу?
Призна́ю чесно — я вже бачив:

•  СОНЕТ III

Віра в любов — буде завжди нещасна,
і навіть коли на небі прозора луна.

•  СОНЕТ II

Я у душі печальний біль тримаю,
він так і рветься із моїх грудей.

•  СОНЕТ I

Якщо я все-таки тебе забуду
і не згадаю більше у житті —