•  Залетіла

Залетіла в буденне життя без вагань, самочинно.
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…

•  Звичка

Довго тримав у секреті
Звичку свою непросту.

•  Останній вірш

Останній вірш, то все тому віддам.
Нехай із крапкою, готовий.

•  Далеко

Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,

•  Місто дитинства

А місто дитинства шумить соковитим березовим листям,
Де ранішнє сонце пускає крізь нього червоні коралі.

•  Не мовчи

Мовчазні твої губи до біса приємні та трохи вологі,
А сьогодні всю ніч виявляються кволі і як неживі.

•  Голуб мене

Голуб мене долонями, як вогку глину
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…

•  Вона

Вона завітала під час вересневих дощів,
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.

•  А у місті

А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіни́ця.

•  І знов

І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.

•  Розповім

Розповім тобі казку про літній насичений вечір,
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.

•  Крокую вперед

Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.

•  Кіт

Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.

•  Крим

Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,

•  Коли

Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.

•  Ледь чутно

Ледь чутно відкрився кімнатний хідник. Одинадцята тридцять.
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?

•  Станція осінь

За вікном інсценівки похмурі,
Де серпневе убрання пройшло.

•  не

На незайманій кухні не вариш під музику добрі обіди.
У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.

•  Мама

Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.