Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Костянтин Ватульов (1980)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  • •  Ти
    — Ти малюєш на мапі вчорашніх обмежень
    Апельсинове вицвіле сонце.
  • •  Весна
    Полюбляю зелене оточення,
    Особливо під промені вранішні.
  • •  Ніч
    У розпечену ніч наче дідько останній вселився,
    Грім зривається криком надривно у небі знайомім.
  • •  Залетіла
    Залетіла в буденне життя без вагань, самочинно.
    Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
  • •  Звичка
    Довго тримав у секреті
    Звичку свою непросту.
  • •  Останній вірш
    Останній вірш, то все тому віддам.
    Нехай із крапкою, готовий.
  • •  Далеко
    Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
    Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
  • •  Місто дитинства
    А місто дитинства шумить соковитим березовим листям,
    Де ранішнє сонце пускає крізь нього червоні коралі.
  • •  Не мовчи
    Мовчазні твої губи до біса приємні та трохи вологі,
    А сьогодні всю ніч виявляються кволі і як неживі.
  • •  Голуб мене
    Голуб мене долонями, як вогку глину
    Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
  • •  Вона
    Вона завітала під час вересневих дощів,
    Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
  • •  А у місті
    А у місті богами забутому,
    Дзвонить гучно в неділю дзвіни́ця.
  • •  І знов
    І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
    На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
  • •  Розповім
    Розповім тобі казку про літній насичений вечір,
    Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
  • •  Крокую вперед
    Уткнешся в кістляве плече та безслівно
    Заснеш і на вигляд здасися святою.
  • •  Кіт
    Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
    Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
  • •  Крим
    Я хочу знов відчути море за вікном,
    Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
  • •  Коли
    Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
    А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
  • •  Ледь чутно
    Ледь чутно відкрився кімнатний хідник. Одинадцята тридцять.
    «Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
  • •  Станція осінь
    За вікном інсценівки похмурі,
    Де серпневе убрання пройшло.
  • •  не
    На незайманій кухні не вариш під музику добрі обіди.
    У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
  • •  Мама
    Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
    Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки