Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосніжну сторінку та вишуканих друзів поруч. Безголосо (голос мають лише оприлюднені вірші) волав до автора:
— Допиши-и-и!

Розірвеш тенета власного страху,
зробиш перший крок —

Опинившись посеред гармидеру,
з відчаю розсипаєшся на клаптики.

Надія була висока, як зірка,
і гаряча, як вогонь.

Коли ми разом -
день завжди яскравий.