•  Мій простір (М.Р.)

Хоч із життям стосунки в тебе прості,
В його ногах не можна воркувать.

•  Дощ липневий, примруживши вії... (М.Р.)

Дощ липневий, примруживши вії,
З лісу виглянув - і пішов...

•  Коли туман дерева облягає... (М.Р.)

Коли туман дерева облягає
І губляться в траві протоптані стежки,

•  Вже сивіє у сонця голова... (М.Р.)

Вже сивіє у сонця голова
І падає в снігів подушку сіру.

•  Не дай розлитись гнівові, коли.. (М.Р.)

Не дай розлитись гнівові, коли
Блукає він по жилах підсвідомо.

•  Брати (М.Р.)

Спливе іще одна зима,
А там і смерть не за горою.

•  Ходімо в райдугу, кохана... (М.Р.)

Ходімо в райдугу, кохана,
Якщо зуміємо пройти.

•  У зимовому лисі (М.Р.)

Я йшов зимовим лісом. Поміж тіней
Мій зір до зблисків на снігу звикав.

•  Слово (М.Р.)

Ані хвали, ні пишних нагород,
Ні ювілейних величань не треба, -

•  В розгоні днів моїх... (М.Р.)

В розгоні днів моїх
Є відпочинок серця:

•  Сонцепоклонник (М.Р.)

Я - сонцепоклонник.
Я - словопоклонник...

•  Весна (М.Р.)

Листя в проталинах - як мідяки.
Сонце кублиться у хмарах.

•  Океан (М.Р.)

Увесь до дна повитий таїною,
Неначе ковдру, скинувши туман,

•  Думає сонце житом-пшеницею... (М.Р.)

Думає сонце житом-пшеницею,
Думає туча рясними дощами,

•  Зійшла вода з дніпрових берегів... (М.Р.)

Зійшла вода з дніпрових берегів.
Збудивши в лозах челядь комарину.

•  Не раз я малював стрімчасті скелі... (М.Р.)

Не раз я малював стрімчасті скелі,
Розгойдані, запінені моря,

•  Українське небо (М.Р.)

Над Україною небо, коване в кузні громів,
Бурями переоране, мов штормовий океан.

•  Із космосу (М.Р.)

Сіре небо сірої землі
За шибками нашими стоїть.

•  В дорогу тільки тінь свою візьму... (М.Р.)

В дорогу тільки тінь свою візьму -
Удвох із нею рушимо ланами.

•  Лілея (М.Р.)

Де небо зажурилось над землею,
Де голос пташки завмирає в кленах,

•  Зоря-полонянка (М.Р.)

Раніш мороз нагнав на птаство страху,
А нині дощ берези полива.

•  Нічний гість (М.Р.)

На змореній, незатишній планеті,
В казармі серед смороду й хропіння,

•  Пам’ять душі (М.Р.)

Це ніби сон. Але ж не сон — видіння,
Яке прийшло з людської глибини.

•  Очеретина (М.Р.)

Чи колюча табірна дротина
Вітрові встромляє шпичака,

•  Нейтрино (М.Р.)

Я в могильну пітьму не порину —
У глинозему цвинтарний клаптик.

•  Я тікав від людей... (М.Р.)

Я тікав від людей,
Щоб з деревами поговорити —

•  Останній журавлиний крик... (М.Р.)

Останній журавлиний крик,
Останнє золото берези.

•  Стрес (М.Р.)

Я все пройшов. І серед темних літ
Пізнав щось важче, аніж кров і порох —

•  Як гірко пересвідчитись раптово... (М.Р.)

Як гірко пересвідчитись раптово,
Що ти свою значимість помилково

•  Поетові-лауреатові (М.Р.)

Як ми втішалися малі,
Коли в роки давноминулі

•  Мати (триптих) (М.Р.)

Клумаки випадають з натруджених рук.
Хто піддасть їх на плечі у вирі людському?..

•  Мурашник (М.Р.)

Мене він кликав таїною світу —
Мурашник в лоні лісових висот,

•  В природі наші виміри відсутні... (М.Р.)

В природі наші виміри відсутні -
Вона не ходить з метром у руці.

•  В моїм краю (М.Р.)

В моїм краю живуть кряжисті сили,
Що рід ведуть із глибини віків.

•  Знов насувається зима... (М.Р.)

Знов насувається зима,
Лягає паморозь на луки.

•  Самовидець (М.Р.)

…Нашим напівом по церквах і монастирах отправовати приказал і одежу московскую отмінево, але понашому носити позволил.