Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ірина Новіцька (1981)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Сергій Татчин, [ 2006-05-31 13:58:00 ],
на сторінці поезії     "Всі однакові (Трохи відповідь Ані Хромовій)"   Новіцька Ірина

Нє-нє-нє!
Нічого не влучно, і нічого не точно (з людської точки - звичайно, я не про літературу). Прямо капризні монстри якісь. Навколо. І навіть чудова кінцівка у вигляді реверансу у бік все тих же монстрів нічого не виправляє. Бо дуже вже ця ложка меду малесенька і виглядає кісточкою для заспокоєння цілої зграї перевертнів. Але якщо все дійсно так, то що ж - не повезло. Але я не думаю що все саме так. А якщо не так, то й твір гротескний. І виглядає кривим дзеркалом для автора.
Коли мене всі аж занадто вже діставали, я сідав і думав: а скількох же я сам, такий дорогоцінний, дістаю. І тоді шальки терезів майже моментально врівноважувались. А ще кажуть розумні люди, що недоліки світу і оточуючих - це зовнішня реакція на наші ж власні вади. І буде так, аж доки ми сам-в-собі щось там не поправимо. Правда смішно. Принаймні я - сміявся.
Нічого особистого, Іринко, просто за чоловічу половину абідна.
Після цих слів автор цього горе-коментаря, на очах читаючих, автоматично перевтілюється в довжелезний ряд героїв-невдах вищеозначеного твору. І зі ним ще чоловік з десять-двадцять-тридцять ще більших невдах, які про жіночу половину понаписали б ще й не такого.
Всіх обнімаю.
Коментатор Анна Хромова, [ 2006-05-31 15:37:12 ],
на сторінці поезії     "Всі однакові (Трохи відповідь Ані Хромовій)"   Новіцька Ірина

Сергію, ну чому ж нє-нє-нє? Людина, яка не врівноважує собі в голові постійно ті шальки, яка бачить усіх довкола "перевертнями" і не шукає недоліків спочатку в собі, а тоді - в інших, ніколи не опиниться в описаному душевному стані. Бо до таких людей не йдуть по допомогу, пораду, підтримку, до них не звертаються. Такий настрій, як мені здалося, - то раптовий напад мізантропії, надрізкого ч/б бачення, спричинений втомою і всякими подібними незадоволеностями чи, може, браком можливостей - коли хочеш розрадити, розворушити, а не можеш. І ота остання "кісточка" - то якраз і є маленький крочок до повернення до звичного "любі мої", така собі втомлена посмішка. Я принаймні так зрозуміла. А підмічені особливості поведінки та світосприйняття таки мають місце (не обов*язково всі без винятку у кожного без винятку), але зазвичай спричиняють розчулення, реакцію типу "у ти ж мій маленький", бажання підтримати чи й подивитись збоку на себе. От так от :))))))
Коментатор Ірина Новіцька, [ 2006-05-31 17:01:09 ],
на сторінці поезії     "Всі однакові (Трохи відповідь Ані Хромовій)"   Новіцька Ірина

Люди!!! Сергію!!!! Розслабся, які мізантропи? Я ж душею відпочивала за цим віршем, і не тому, що хотіла так дуже опустити чоловічу половину роду людського, а, навпаки, сказати оте прикінцеве "любі мої", яке має на увазі Аня. Справа в тому, що вищою мірою негуманно і по-свинськи ненавидіти таких от суб*єктів. які не досить того що самі себе не люблять (а таки так), а роздаровують усе своє найкраще абсолютно безкорисливо... Щось мене на речугу поперло. що, власне, найпереконливіше доводить мою щиру прихильність. Ну іронік я. Ну забуваю помастити медом язика. Але - всією душею прив*язана до цього типчика чоловіків, яким щедро наділила мене доля. Сподіваюсь, на типчика не образитесь?

Тут виведено загальний тип, писаний із багатьох моїх знайомих. Моє пояснення, про кого (і частково кому) я пишу і живу. Тема моїх гнроїв зайшла одного разу в коментарях, тож я й "подвизалась". Самій цікаво стало: а наскільки ж я їх знаю?

А ви харош гууби дууууути...
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14