Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Катерина Івченко
Я виливаю мить
в супершедеври форми.
Щоб чути, як бринить
Її тонка струна.
Щоб пам’ять залишить
Про світле – хай мінорне.
Щоб в ній лишитись жить
І щоб жила вона.


Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Тарас Плахтій, [ 2007-08-02 20:02:46 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Івченко Катерина

Коментатор Ірина Моргун, [ 2007-08-03 10:21:45 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Івченко Катерина

Коментатор Катерина Івченко, [ 2007-08-03 15:27:03 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Івченко Катерина

Коментатор Редакція Майстерень, [ 2007-08-03 15:43:45 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Івченко Катерина

Катю, то ви вже повернулися із далеких мандрів? Тоді ще загляньте, як випаде нагода, на нашу, сайтову сторіночку Раз на місяць вечір поезії не зашкодить?"
Щодо віршу, то із задоволенням перечитав, тим більше, що ви свідомо акцентували, вплели свої погляди і відчуття із дещо схожими роздумами від Оксани Забужко, на тлі античного розуміння цих речей.
"Я можу без тебе" - взагалі чудова тема роздумів.
Чисто формально, я звернув увагу на можливий повтор думки - ось тут:
"Та якось змирився
й не прагне нічого змінити."
Мені здається, що вам цікаво було б розглянути варіанти замість "й не прагне нічого змінити" (що тільки доповнює ""Та якось змирився") - варіанти, які б розширювали, давали б пояснення до "та якось змирився" - на кшталт, "не в змозі", "не в силі..." Зрозуміло, що вам краще відомі відчуття вашого ліричного героя, але, здається мені, що інколи його характер, для кращого подальшого самостійного існування вірша, можна трохи змінювати?

1   2   3   4   5   6   7