Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Сергій Жадан (1974)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Редакція Майстерень, [ 2009-10-15 22:51:08 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

Особисто мене таке не вражає. Пустота, як на мене... Ні про що...
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2009-10-15 22:59:44 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

Пам"ятаєте, Володю, що сказав народний поет Олександр Христенко? Він сказав так: "Читач також вибирає не гірше, а краще з того, що може сприйняти." Іншими словами, кожен читач розуміє те, на що здатен. Втім, спасибі велике, що Ви не говорите від імені всього народу.
Коментатор Юрій Лазірко, [ 2009-10-16 00:56:45 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

Любцю,
Можна було би частково погодитись з тобою.
Але ти піднесла палку з двома кінцями і невідомо як вона вистрілить.
Тут або читач не здатен зрозуміти, або писач не здатен написати так, щоби це зачіпало за серце.
Але можливо цей вірш не про це, а просто бавлянка, як на мене свідома-загально-зрозуміла бавлянка
образами. Ці образи, як на мене, цікаві, але не вражаючі - отакі собі відв`язані від повітря метелики,
контрим - просто невагомо. Вся справа у смаку - підлива дуже смачна, риба - недоварена по-суті (ІМХО).
У нього є правда деякі речі, які мені по-душі.
Я також вдячний Нікусі, за скурпульозне афішування даного автора на ПМі.
Принаймі є уява за що профі отримують гонорари.
Від-Жадано,
ЛЮ :)
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2009-10-16 01:10:39 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

Ні, Юрчику, думаю, ця палка таки з одним кінцем (sorry:)
Погодься, що автор все ж таки пише в першу чергу для себе і про себе - не в плані розпорядку денного, а в плані сприйняття ним, автором, світу. А вже потім дає це прочитати читачу. І тут вже читач - або розуміє, пропускає через себе і сприймає, або не розуміє, не пропускає через себе і не сприймає. Усьо дуже просто :) Не може один автор писати так, щоб подобатись усьому багатомільйонному народові з його різними смаками й різнополюсними уподобаннями.
Тут мова про інше - про критерій. Як у Маяка: Шо такоє хорошо і шо такоє пльохо :) А далі - воно може тобі не подобатися, бо в тебе не такі смаки, припустимо, але ти об"єктивно визнаєш: так, це не бла-бла. Тому критерій - це і є наріжний камінь.
Коментатор Вероніка Новікова, [ 2009-10-16 02:10:30 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

у пошуках свого власного внутрішнього кольору очей
дозволю собі трохи порефлексувати,
зрештою, зводячи усі випадкові рефлексії на тему
під однією назвою,
скажімо,

про пустоту

ось на сходах свідомості спиною до світла сидиш ти, вдивляючись у темряву. якщо придивитись уважніше, можна побачити, що і темрява має свої відтінки, виграючи тінями по той бік свідомості, на дальній її стіні. ти уважно спостерігаєш за ними: ось ця тінь – жінка, яка курить кемел, тут - пустота, ось половинки мертвих равликів (оці стиглі шістки - це ж равлики, ну, правда?), ось ще пустота, а тут - чоловіки і годинники, іще пустота, а тут - черепахи, трохи метеликів, луснувших капілярів, пустота, кава із чаєм (адже це - чай? не розберу...зливається усе.), і знову - пустота. дивишся, дивишся... і хто б тобі підказав, що ось прямо зараз за твоєю спиною якийсь невідомий блазень крутить свій проектор тіней, кидаючи на стіну перед тобою все нові і нові тіні, нові і нові фігурки, нові силуети, твою нову реальність… а ти б може і розвернувся, але ж здогадуєшся, що буде потім. а буде що завгодно, окрім вороття назад до печери. бо вийшовши із цих товстенних стін раз, ти вже не зможеш повернутись. адже так? не відповідає. лише крутить і крутить свій проектор... а ти дивишся. не тому, що не можеш не дивитись, звісно. просто дивитись тобі більше нінащо...
і ось на сходах свідомості сидиш ти. а за твоєю спиною, за спиною твого невідомого блазня, який крутить тобі свій химерний проектор, на сходах університету сидить жінка, якій ледве добігає тридцяти, і курить кемел…
але ж ти цього не бачиш.
…і нічим вона не особлива у цьому авторському світі, де нікого не дивує морська безодня під її тонкою, наче рисовий папір, шкірою, не дивує її біль, який сиплеться холодними лезами і срібними цвяхами, розрубуючи по живому щось живе і справжнє, наче равлики на внутрішніх пляжах її безмежного внутрішнього океану...
але ж ти цього не бачиш.
…і кого би здивувала ця пустота, сповнена слів і звуків, жива і тепла, наче немовля, сповнена змістів і глибини, немов Біблія... кого би здивували її спогади і мрії, тонку і зграбну веревичку кольорових асоціацій, які викликає у неї кемел, і мокра бруківка після дощу, і сходи університету, і випадкова метушлива перехожа молодь... цілий світ значень, який будується довкола неї, поки вона просто сидить і курить, кого би він здивував у цьому химерному авторському світі, який ти не бачиш? дивись, он - її черепахи, повільні, наче час у годинниках її чоловіків. пливуть, спокійні і байдужі, здіймаючи мул, забаламучуючи чисті прозорі води її пам*яті. і чого ті дурні слухають годинники, наче пульс? може, намагаються почути щось втрачене, мов би слухають давно затихле море, у мушлях? – тут вже дивуйся не дивуйся, все одно не дивуєшся, бо автор крутить свої кадри, один за одним, один за одним, без перерви на
пустоту
єдине, що ти бачиш…
але ж якби міг, я точно знаю,
ти б теж помирав разом із ним, аби відчути - що це і було життя. ти б теж входив у текст, немов у гарячу воду, вбираючи його на повні груди, аби зрозуміти з якого боку свідомості знаходишся ти, і яка твоя реальність: чи є у ній місце для випадкової краси, що її так повно довкола, краси кольору метеликів із луснувшими капілярами у маленьких очах, для густої венозної сакральності, твоєї власної релігії, твого власного бога, який перетворює твою воду на кров, а твою кров - на вино…
ти цього не бачиш, звісно,
але вибір за тобою,
бо коли ти сидиш на сходах своєї свідомості, вдивляючись у свою внутрішню темряву - внутрішню свою пустоту, тоді тобі як ніколи ясно відкриваються усі її відтінки, усі її кольорові шви…
хтось називає це своєю внутрішньою пустотою, хтось темрявою і лише ти, до болю напруживши втомлені очі, аби роздивитись хоч трохи більше у своєму безмежному внутрішньому просторі... зрештою затиснеш пульсуючи скроні холодними вогкими пальцями
і назвеш її душею, наприклад.

:)
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2009-10-16 11:04:14 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

Жіночі мандри всередині себе - це завжди класно, там є що досліджувати, бо жінка, досліджуючи себе, досліджує непізнаний чоловічим, а отже і земним світом, космос майбутнього, в т.ч. і загального.
Це дав Господь таку чудову можливість.
Чоловічі можливості теж прекрасні, і їх теж дав Господь.

Що ж дає нам автор? - присутності якого в українській літературі я радий, але наразі ще не вважаю його значним Явищем, принаймні в царині поезії, але це суто мої, як то кажуть відчуття...
Нехай, щодо цієї ж композиції, суто формально будемо вважати, що не було там різних Кобо Абе і інших, інших, інших, які саме цим методом користувалися вербально набагато більш образно. Що не існує кінематографу, який саме це, (про) що пише автор, зробив і яскравіше і багатоплановіше, і більш вражаюче. Не будемо чіплятися до того, що насправді в озерах не має громіздких черепах, а хрестоносців сарацини не розрубували навпіл, бо справа до ближніх боїв в основному не доходила, в основному стріли, стріли і хвороби... - це не так вже й важливо, правда? Хоч трохи інфантильно, чи ні?

Проблема для мене і в тому, що тут зовсім не має живої душі - ні авторської, ні ліргероїні, - є гра свідомості, і все.
Проте, заглядаючи в очі, чи там гладячи прозору жіночу шкіру, завше відчуваєш, бачиш, осягаєш жіночу душу, повну живого, то чи зробив це автор? - бо тут лише хворобливе вмирання - кров, смерть, холодні леза, срібні цвяхи, лускаючі капіляри...

Очевидно, що композицію "розраховано" на певний рівень сприймання, написано швидко і не надто акуратно, - той самий звукопис таки на рівні посереднього, що як для серйозного автора, особливо у його нібито поетичних трудах, не припустимо.
Чому так, відповідь проста - бо це не поезія, яка навіть від посереднього автора виходить більш поетичною. Це художня проза.

А хіба не така подача більш природна для прози?
Ось на сходах університету сидить жінка, якій ледве добігає до тридцяти, і курить кемел. Після дощу, витираючи шкіру, яка в неї прозора настільки, що під нею видно водорості і пісок, вона думає - ось знову з неба сипляться холодні леза, срібні цвяхи, і ранять смертельно равликів, котрі падають, розрубані навпіл, мов хрестоносці в пісках Палестини.
Потрібно довго говорити, вишептуючи і проговорюючи різні слова і назви різних речей, щоби не таким порожнім виглядало повітря навколо неї. Після пробудження всі її чоловіки прикладають голови до годинників, наче до мушель, і слухають як в далеких озерах здіймають мул громіздкі черепахи.
І навіть не зателефонуєш їй при нагоді; тому що іноді варто померти, аби зрозуміти, що це й було життя, і тому що слід іноді стулити повіки, щоби побачити з якого боку сновидіння ти знаходишся; і після зміни погоди знову підійметься тиск від якого лускаються капіляри в очах випадкових метеликів й стає теплішою її шкіра, від якого вода в її кранах і посуді перетворюється на кров і вона знову цілий день не може ані приготувати собі чаю, ані зварити кави.

Поезія і ця композиція Сергія Жадана, знову ж таки, як на мій скромний розсуд, таки різні речі.
Ще раз нагадаю, що навіть верлібри, з тих, які належать до Поезії, - мають свій композиційний гармонійний ритм, свій живий пульс, - тут цього не має.

Поезія відрізняється від прози обмеженим свавіллям автора щодо всього, чого він торкається - а вже якщо хочеш обминути строгі божественні пропорції живого, вибираєш прозу, що і зробив тут, як на мене, автор.

І таких уривків можна навирізати із Великих наших прозаїків мільйон, якщо не мільярд, і зробити Великими Поетами і Загребельного, і Панаса Мирного, і Іваничука, та майже всіх, великих прозаїків зробити великими поетами - але навіщо обманюватись?

Я, звісно, навіть не намагаюсь наполягати на якій не будь істинності своїх слів, кожний нехай вважає, як він хоче вважати, але краще дивитися на світ відкритими очима, і зважати на досвід тих, хто справді чогось досяг, і справді є Кимось.

А всі критерії від Бога. І якщо хтось вважає інакше, то нехай і в диспут вступає з тим, хто мислить таким саме чином, бо нема сенсу диспутувати, коли жодної спільної цятки розуміння...
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2009-10-16 13:40:33 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

- Скажите, вы любите кошек?
- Нет.
- Значит, вы просто не умеет их готовить.

Я пам"ятаю, Володю, Ваше ставлення до верлібрів. У даному випадку воно проявилося дуже яскраво.

Що стосується останнього Вашого ...еммм... затикання рота, погоджуюсь, що все від Нього. Але це автоматично не означає, що і сприйняття читача таке ж саме. І якщо читач не розуміє і не сприймає текст, це проблема скоріше не автора, а читача. Але тут знову постає питання критерію. Вам особисто може не подобатися, Ви особисто можете не розгледіти душу - можливо, Ви не на тій хвилі, можливо, ранішня кава виявилася недостатньо міцною... Але не визнавати, що цей текст хоча б цікавий, що в ньому є настрій, що в ньому є образи, багатоплановість (ні-ні, вони Вам вкрай не подобаються, вони - не з Вашого гардеробу, більше того, вони зовсім чужі тим багатомільйонним "селянам, дояркам і робітникам", за яких так переживає наш народний поет О. Христенко) - так от, не визнавати об"єктивно все це чи не означає зраджувати всім тим критеріям?
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2009-10-16 14:08:53 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

Любо, знову ж таки, не має душі у ваших словах "про кошку", та й цинічна це якась заувага. До чого вона тут?

Потім, щодо верлібрів у поезії - ви, як на мене, явно серйозно плутаєтесь, Любо.

Можу ще раз вас ознайомити і з моїми поглядами, аби вони не перекручувалися незрозумілими натяками.

Зрештою, словники до ваших послуг.
ВЕРЛІБР, -у, ч. Те саме, що Вільний вірш(див. вільний).
Вірш - Невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків. // заст. Вітальний віршований твір на Різдво чи Великдень, перев. з біблійним сюжетом. 2. Одиниця ритмізованої, поетичної мови, що складається з певної кількості стоп, з чергуванням наголошених і ненаголошених складів; рядок.

Отже, Любо, "Внутрішній колір очей" - не вірш, і не поетичний верлібр (немає тут, як на мене, ритмізованої мови) - та якщо ви не згідні із даними академічним словником визначеннями, то вважайте, що це я плутаюсь, а не ви.

Щодо читача, то нехай сприймає як хоче, я ж усюди делікатно вказую, що це тільки моя думка.
А ще моя думка, що ви Любо могли би в поезії звертати більше уваги на душевне, хоча би на присутність такого - бо саме до душі, як і до неба, в першу чергу апелює Поезія.
Бо де ви тут, у цій композиції, розгледіли душу - вкажіть, будь-ласка, ключові рядки, чи відповідні слова...

Тому ви праві у тому, що текст цей мені не до вподоби - не помітно мені душевності, зате дуже багато крові, і мертвотності... :(

Я би і не оцінював цей текст ніяк, якби ви не поставили і справді незрозуміле мені "6" ("Прекрасно"), та це ваше право, - отже маємо прояв різноманітності поглядів.
Коментатор Юлія Зотова, [ 2009-10-16 14:20:17 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

Мені дуже шкода, що моя думка тут мало що важить, бо все шо я вмію це читати, але я вмію ж читати! і навіть не поскладам.
і виразно вмію читати, і дикція в мене хороша. (блін шо ж це ше для читання тре може брендова білизна чи дорогі туфлі?)
Ой, та не вже я ше маю пАнімати то шо читаю, то ж не мавпа вроді, значить
всеж таки я вмію читати. тепер коли з цим розібралися йдемо далі
Оцей вірш Жадана я прочитала, і з першого разу (вдруге читати не хочу і не просіть) пропустила його через через себе і зрозуміла без допомоги розлогих коментів...
І що я відчула?
Теж саме, що і завжди
Я відчула що

Я Н Е Л Ю Б Л Ю Ж А Д А Н А

Все решту сказали Майстерень Редакція і я погоджуюсь з ним, так начеб я сама це казала.
Для мене Жадан це комерційний панк в літературі. Ніяких принципів лише - спровокувати і продати. Йому це вдається зробити грамотно ото і все. А сам по собі Жадан, ну коли не пише, то канешно дуже інтілигентий і інтелектуал, думаю він би сам себе ніколиб не купляв би і не читав.
Знаєте всі журналісти пишуть одне, а читають зовсім друге, ой а Жадан теж із них?
Ну то і всьо ясно. Уважаю пацана каждий заробляє на хліб як може. Тільки не кажіть мені шо він ВЕЛИКИЙ поет
Р.S
Прошу вибачення за великі літери та виділені фрагменти, хотілось похвалимтися знанням комбінацій клавіш
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2009-10-16 14:29:11 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

Володю, цей цинічний жарт про кошку всього лише натяк на те, що іноді ми не любимо, того що не розуміємо. Ви, наприклад, не любите страв із сирої риби чи черв"яків яких-небудь, а для деяких далекосхідних народів це делікатес. Але то таке.

Дякую за довідку про верлібр із академічного словника. Я казала про особисте Ваше, Володю, ставлення до верлібрів, а не про визначення його словником, тим паче, таким викривленим.

Про наявність душі. Володю, я занадто Вас поважаю, щоб навіть припустити думку про те, що сама відсутність слова "душа" могло спричинити такі Ваші слова. Я не можу виокремити тут "ключові рядки", бо весь текст цей про душу. Про душу жінки, яка, не зважаючи на свої майже 30, все ще дитина.Якій страшно, самотньо і холодно. І пусто. Яка все ще шукає себе тут, по цей бік сновидінь. У якої "море під шкірою" (шикарний, як на мене, образ!). До речі, Жадан - один з небагатьох поетів-чоловіків, який вміє описати душевний стан жінки.
______________
Колись давно-давно, ще в школі, я написала контрольний випускний твір про "Вишневий сад" Чехова. Твір був розгромний. Бідний Антон Павлович :) Я камінця не залишила, звинувачуючи його в тому, що твір нудний, бо в ньому немає життя, а тільки скукотища і т.ін. І тільки через багато років я зрозуміла, що саме талант і майстерність Чехова дозволили йому ТАК написати, щоб викликати у читача повне несприйняття того, описаного ним, життя. Дякувати Богу, моя мудра вчителька з літератури тоді це зрозуміла...
Коментатор Юлія Зотова, [ 2009-10-16 14:36:17 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

От я завжди любила Чехова і ніколи він не був мені нудним, і ні до чого тут якесь там розуміння, це просто справа смаку. А смаки протягом життя змінюються. Га?
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2009-10-16 14:38:22 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

Юлю, а хто каже, що він ВЕЛИКИЙ поет? Я, наприклад, вже втомилася повторюватися, що не належу до його палких прихильників :) Більше того, Жадан-майданний-післямайданний - набагато простіший і комерційніший (згодна), ніж ранній. І любити - не любити -це право кожного. Справа не в тому. Справа в тому, щоб визнати, що він - неординарна і в чомусь знакова фігура нашого сьогодення. Я, наприклад, не люблю деяких класиків. Але це ж не означає, що я не визнаю їх класиками.
Коментатор Юлія Зотова, [ 2009-10-16 14:48:44 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

Зотова
А сам по собі Жадан, ну коли не пише, то канешно дуже інтілигентий і інтелектуал, думаю він би сам себе ніколиб не купляв би і не читав.

Чорі
Справа в тому, щоб визнати, що він - неординарна і в чомусь знакова фігура нашого сьогодення.

Заковий стопроцентово, і навіть з Андруховичем (ну а цей, то таки пише і таки талановинто) коришує, але до віршування це ніякого відношення не має.
Не дотягує це такий знаковий Жадан, до справжнього, як на мій примхливий смак
Коментатор Юлія Зотова, [ 2009-10-16 14:57:48 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

Про Кобо Абе в точку я коли це всь читала він мені теж на думку спав :)
Коментатор Юрій Лазірко, [ 2009-10-16 15:45:15 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

Коли палка має один кінець - то це промінь (скажімо від сонця), себто рух односторонній - випромінюючий.
А ось коли існує взаємно-зіштовхуюча дія - то це відрізок, а палка відноситься саме до категорії відрізків.
Думаю, що забагато говорильні про ніщо (ІМХО). Піду краще Фростіка почитаю. Принаймі тут у нікого не виникає
суперечливих думок. :)
П.Си
Погоджуюсь з редакцією - саме ця композиція більше схожа на прозу. Подам ідею Зеньови написати
шось за мотивами Ж.
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2009-10-16 16:44:12 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

Любо, я перепрошую, якщо мої коментарі могли в якихось місцях видатися вам занадто гострими - емоції. :)

Зрозуміло, що одна точка зору лише у циклопа, а в нас тут, сподіваюсь, яка не яка, але стереоскопія.

Очевидно, що ні я, ні ви, Любо, ні Юлечка Зотова, ні, тим більше, Нікуся Новікова - не байдужі до творчих досягнень Сергія Жадана, і всі ми зацікавлені у його творчих знахідках і подальшому зростанні. І нехай так станеться, і нехай не виникатимуть образи там, де їх не повинно бути.
А коли прекрасні жінки кажуть - не люблю, то це відкриває друге дихання... :)
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2009-10-16 17:02:59 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

Навіть не сумнівалася, Володю, що ми знайдемо спільну мову. А емоції є у всіх, і це добре :) Як добре й те, що існує різноманітність поглядів, і такі дискусії як щодо творчості одного поета, так і щодо поглядів на поезію взагалі. Це значно краще, нмсд, ніж солодкоголосі одноманітні коментарі під такими ж текстами. Бо це і є життя.
Коментатор Вероніка Новікова, [ 2009-10-16 17:21:13 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

дати оцінку творчості Жадана - це ж не справа чести кожного, правда? :) просто є особистість, на тлі таланту (образ збірний і не означає суто поетичний геній або будь-яке інше "суто":) якої зручно копирсатись у своїх власних позиціях, ставленнях, рефлексіях... адже я так собі думаю: уже якщо і говоритимеш, більше того - висловлюватимешся, то лише стосовно того, що існує для тебе. а якщо існує - отже явище. ну, в смислі, всі ми явище одне для одного :) отак і Сергій Жадан. актуальна особистість, хороші тексти, глибокі смисли. він собі існує, ми собі міркуємо через нього - про себе. так, звісно, деякі його тексти полишені цільності, деякі під*їдені комерційними чи афективними моментами. недопрацьовані, тематично одноманітні... недоліки на місці. і ми, на рівні із повагою до людини і до її творчості, не можемо їх не визнавати. так само, як і не намагаємось нав*язати комусь свою прихильність чи своє розуміння чиєїсь творчості. це просто роздуми. прості роздуми на цікаву тему, на які наштовхує просто цікава людина :)
а, зрештою, воно ж як? чим простіше ти ставишся до світу, тим простішим все у ньому для тебе є. (патетично) а простота, як відомо - матір геніальності!!
(встає із крісла. кладе ліву руку на праве серце. аби уповні закцентувати всю важність моменту)
Коментатор Юлія Зотова, [ 2009-10-16 17:41:55 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

от про солодкоголосі підтримую вже кілька днів спостерігаю "куда катися мир"
Коментатор Зеньо Збиток, [ 2009-10-16 17:44:44 ],
на сторінці поезії     "Внутрішній колір очей"   Жадан Сергій

Ну, краще мати два серця, аніж жодного. :)
Нікусь, коли би ти не ліпила те явище до світового рівня, то було би все гаразд.
Мені так збоку видається, що коли пташка сидить у клітці - то й кімната виглядає всесвітом...
(чухає потилицю плястиковою шкробачкою, у стелю глипає ложечка до взуття,
уявляє Нікусю на табуретці у негліже у пошуках правосерця, у правій руці рупорт
довкола бігають хом`ячки і злі вовки у подобі ПМ Редакції та пацюк Лазірко, котрий
травить слівкі общества їдкими заокеанськими словами тіпа "ґетаут ват я токінґ ебаут",
на жарівці хулітається Жадан і помигує час-від-часу очними контактами - і монотонно
блимкає словами - не люблю я шеву, я від лямпочки пророк і бездарний геній - вимкніть мене (тут тіпа плівка заїдає - блим-блим - харашо вісім - памятнік белікому чєловеку), тут Чері хапається Жадану за ноги - сцена похитування палки з одним кінцем - не люблю я його, але явише афіхенноє)
Майстерні кричать - розпрозимо всіх прозаїків наф... чим вони гірші за Ж., га?
Німа сцена - прийшов Зеньо.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   21