Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Леся Романчук (1961)

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Леся Романчук, [ 2009-01-28 20:54:12 ],
на сторінці твору     "***"  

Дорога Людмило, Вам добре відоме моє прихильне ставлення до Вашої поезії і до Вас як особистості - зрілої, з власним світобаченням.
Біло-сіра образність цього Вашого вірша також лягає на серце, бо відповідає багато в чому моєму власному відчуттю цієї поетичної зими.
Друзі, облиште Ви тему графоманії, годі образ. Якщо вже хтось і графоман, то найперше - я, мало хто перепсував стільки паперу.
Вірші, незалежно від форми і змісту, завжди телеграма душі у світ, і зміст її завжди один: "Помітьте мене, а помітивши - полюбіть!"
Читаючи одне одного, ми помічаємо і лікуємо душі любов'ю. Бо насправді кожному з нас тільки цього і треба. Хто переконує в іншому - лукавить.
Господи, який же тут госпіталь поранених душ!
А лікувати любов'ю і розумінням - скільки ж терпіння треба! Де його настачити?
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-01-28 21:03:00 ],
на сторінці поезії     "Опіслякризове"   Маньєрист Галантний

ДДДруже, даруйте роззяві!
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-01 20:17:24 ],
на сторінці твору     "***"  

Оу! З яких же мандрів наш вишуканий лірик приніс цей войовничий дух?
Не сказала б, що архаїзм. Дуже навіть на часі.
Рівень падлюцтва у світі вже мав би спровокувати кожного, хто має рівень тестостерону відмінний від нуля, на вчинки, відмінні від ліричного споглядання.
Віртуальний меч нашого лицаря уже збагрянився.
У кожного - своя зграя! І слава, і воля!
Поважаю кожного із тих, кого поважав Іван Богун.
А знаєте, поки ми розважуємо міру відповідності опору, нас "мочать", аж гай гуде! Отож - "Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить!" І геть-таки іще не час конати!
Моє шанування, Мандрівний Поете!
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-01 20:29:57 ],
на сторінці твору     "***"  

А мені не хочеться не те що шукати, а й помічати будь-які неточності. Таке буває лиш коли читаю Поезію в її повному вимірі.
Андрію - не вірш, а суцільна насолода для душі.

А мені так незатишно… так мені…
Як зі мною, напевно, ближньому…
Утоплюсь чи повішуся на струні,
Усміхнувшись Всевишньому.

Чудово!
Оце називається - "відкрий для себе"...
Відкрила.
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-02 20:26:02 ],
на сторінці твору     "***"  

Безсмерні також талант і мудрість, шановний ПМ (Поете Мандрівний)! Кожен шукає своє - хтось чужих помилок, аби похизуватися власною ерудицією, інші - отого рядка, що зблисне діамантом. І кожен знаходить... Втім, на декого отримана (а часом узурпована) можливість повчати впливає катастрофічно - перетворює на нудних (а часом і смішних) дятлів (а часом сорок).
Люди втрачають здатність насолоджуватися чужим словом...
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-02 22:31:57 ],
на сторінці твору     "***"  

Ой, правда-правдонька, що "в світі те правдешнє,
Що гониме.
Красивих мавок – хоч сиди і плач..."
Андрію, з великим задоволенням пірнаю у Ваші вірші. Правдешні.
Будь ласка, не звертайте уваги на оцінки, зовсім не звертайте. Літайте собі на своєму Пегасі понад хмари і приносьте звідти отакі рядки:
"А батьківщина щира і немита
Міняє хрест крилатий на свічу"
І віршів не видаляйте. За будь-яких умов і коментарів. Або перепублікуйте.
Я на цьому сайті читаю дуже небагатьох...
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-02 22:33:48 ],
на сторінці твору     "***"  

Андрію, можна кілька слів про Вас - звідки, чи давно пишете. Маю конкретний інтерес.
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-04 20:59:51 ],
на сторінці твору     "***"  

Читаю.
Починаю потихеньку розуміти.
Ці рядки - з тих, що вивчають напам'ять і повторюють... навіть в останні хвилини.
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-05 20:13:18 ],
на сторінці твору     "***"  

Чимось Тарасовим дихнуло.
Признаюсь чесно, прочитала вчора, а написати нічого не змогла.
Дуже страшно.
Поки зрозуміла що значить "Боже! Мій..."... І останні рядки теж поки зрозуміла...
А чому 1923 с.р. - що це?
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-05 21:37:48 ],
на сторінці твору     "***"  

Кішечко, як цікаво! Я колись приміряла образ піраньї - не вийшло, неорганічне воно мені, навіть за умови впадання у лють.
По колу колоти, місто втомленим левом - бути бранкою бридко - Чудово!
От хіба гріх "Пандоровим" бути не може - гріх Пандори хіба. Подумайте.
Образний ряд вірша свіжий, як ота крижина з тріщиною. Але не такий холодний.
Удачі! Тримаймося й будьмо, як говорить Ігор Павлюк.
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-05 22:07:14 ],
на сторінці твору     "***"  

Блакитненька Кицю, щось трішки у тебе самотньо, недоглянута ти якась. Так порожньо, а вірш вартий того, щоб про нього говорити і писати.
Переглянула твої коментарі (це нічого, що на ти?), і видалені також. нечасто заходжу, тому не варюся в загальному котлі. На Водохреща ти написала, Кицю, що я - добра... Далеко не так. Просто я читаю тепер тільки те, що хочу читати, те, що близьке мені. І не збираюся переконувати того, кого переконати неможливо. Того, що поезією не є, намагаюся не помічати. Тому й не критикую. Useless...
Знаєш, митрополит Йосиф Сліпий у тюрмах і таборах ніколи не сперечався з безбожниками. Говорив: "У кожного своя правда, марне переконувати!" І зітхав: "О, Йсусе Христе!", коли йому аж дуже намагалися дошкулити. Я читаю цю дурну полеміку, де ніхто нікого не чує і вправляється у розумуванні, і хочеться повторити за святим отцем: "О, Йсусе Христе!"
Ми - Блакитні.
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-05 22:16:48 ],
на сторінці твору     "***"  

Чудовий, Оксаночко! І я знаю, звідки ти знаєш! Але тихо, то таємниця! Не перехвали юний талант, хай розвивається!!! :)))
Літературне Тернопілля цвіте і пахне.
А де твоя книжка? Хотілося б почитати у вигляді книги, ане рукопису.
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-05 22:20:54 ],
на сторінці твору     "***"  

Нічого він нікому не дурив. Просто вирішив зняти ризи і побути трохи "юним дарованієм", ото й усього. Гарний експеримент. Але шила у мішку не заховаєш.
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-05 23:34:25 ],
на сторінці твору     "***"  

Рада, Мар'янко. Зверни увагу - там, мабуть, слова мають бути спітнілІ - ні? І сни не "по начах" -а уночі, в "по ночах" вчувається щось невловимо російське.
Гнучкий реалізм - влучно.
Виходиш на інший рівень, дівчинко, "коли пурпурові сніги вклонялись занедбаній праці Його" - це вже серйозна заявка!
Менше працюй уночі, відпочивай трішки. Добре?
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-06 22:29:27 ],
на сторінці твору     "***"  

Ох, і гарно ж у Вас на горищі. Здається, запах відчуваю... І навіть мишки досить милі. Як на горищі без них?
Вишукане товариство має автор... Срібла багато.
Ото б мишок нам побільше, щоб читали і п'яніли.

Пані усміхається услід...
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-06 23:01:11 ],
на сторінці поезії     "Заплутались"   Росткович Олег

Заблукати у двох соснах і метатися у пошуках виходу - звичайний стан поетичної душі.
Боротися однаково варто. Хоч і затягає петлі.
Затискає наручники. Хто про це знає - намагається не смикатися.
Рада Вас бачити на сторінках ПМ, Олеже.
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-06 23:19:59 ],
на сторінці твору     "***"  

Андрійку, молодчинка, хлопчику, бач, як гарно став писати, як трохи повчився на Майстернях!

Зруйнований хаос хай Жінка огорне чимсь іншим,
Бо на базарі м'яса тепер не докупишся - жись...
Як вуйко надішлють долЯри - то видай, мо, книжку віршів,
А на ПМ - обережно, дівчонки такі... стережись...

І з поїздом - заморочки,
вагони - беззубо-рідко...
Політики - березневі
миші, а, може, коти.
Із друзями - щось не густо,
зате ворогів - до дідька...
Ну, все, поворот на Тернопіль...
Виходимо, не пропусти...
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-07 08:57:11 ],
на сторінці твору     "***"  

Мій срібний ПМе, та я ж редакторського ока й не думала класти на цього золотого вірша (до речі, бронза є, срібло є, а золото? Понишпорте на горищі, мо, де зайдеться?) Хай буде срібло, дуже гарно. Вночі, у місячному промінні... Багато - це не забагато.
Якщо вже насмілюся покрутити носом, то хіба на рими в останній строфі - сплять/летять - спрощує мереживо рядка. Та й у першій строфі у нас уже ромашки спали...
Та ще комочку, пліз, після "піснею розтяте".
І ще рядочок "Із бронзи кована строфа дзвенить" - ледь помітно просить забрати одне "з". А якщо "Строфа, у бронзі кована, дзвенить"? Або якось так. Але це вже молекулярний рівень, не зважайте.
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-15 10:42:51 ],
на сторінці твору     "***"  

Не люблю довгих віршів, але ваш читала із задоволенням - наче побувала у потаємному місці на екскурсії. Сага про інь і янь регоче? Чого б ото?
Малюю собі картинку - любов із гарячим арабським хлопцем (тіла із какао - це у них, у хлопців з Африки - чорний шоколад, але ці "зайці" вже оспівані)...
Назагал - чудово, гарний зразок еротичного романтизму і маньєризму, вельми галантного, хоч і зі сніданком з пелюсток на закусь...
Мої вітання, Кішечко!
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-02-15 17:55:50 ],
на сторінці твору     "***"  

О, як то файно! Нарешті! А я отут із самого ранку блукаю понад Сулою, і хоч би який похмелений москаль!
Який настрій! Спекотно-липневий! А лелека хлопчиків спершу ловить, а потім приносить мамам? Ото не знала!
І у вас жаби... У мене, щоправда, підковані.
Прочитаєш такого вірша і збагнеш: світ - коштовна штука!
1   ...   9   10   11   12   13   14