Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ніна Виноградська (1961)
Мій серцекрик, що чую тільки я,
А ти його відчуєш як неспокій,
Як щось тривожне і болюче, доки
Не виникне в душі моє ім,я.


Інфо
* Народний рейтинг 5.089 / 5.53
* Рейтинг "Майстерень": 5.262 / 5.77
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Переглядів сторінки автора: 126425
Дата реєстрації: 2008-01-22 21:37:29
Звідки: м.Харків
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2025.03.20 12:35
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Ніна Іванівна Виноградська-Якимчук народилась в селі Межирічі, Лебединського району на Сумщині, живе і працює в Харкові. Член НСПУ. Збірки поезій: "А зорі пахнуть полинами", "Серцекрик", "Сніг молодий", "Помаранчеві дзвони", "Голодомор" (окремі видання 2007,2008, 2009 рр.), "Веселкова Україна", "Я додому іду", "Обпалені крила янгола", "Річка маминого слова", "До сьомого коліна". Лауреат премії Українського Вільного Університету в м. Нью-Йорку (2007). Заслужений діяч мистецтв України, автор і ведуча щонедільної радіопередачі "Поетичний зорепад" на обласному радіо, голова Харківського обласного відділення всеукраїнської громадської організації Конгрес української інтелігенції.

Найновіший твір
Двісті десять років

Не віриться, що двісті десять років,
Пророче вам, а пам’ять не згаса.
Здається, тільки що затихли кроки
І слово ваше лине в небеса.

Воно летить і кожен розуміє
Його красу, його стражденний біль.
В якому є вся правда і надія
Про нашу Україну. Тільки хміль

У головах одурених все грає,
Щоб не могли до правдоньки дійти.
Тому і править чорна владна зграя,
Збиває нас зі шляху до мети.

І всюди українця розпинають
Свої й чужі, що приповзли сюди.
Скупили землі з краю і до краю,
Ліси й озера сповнені біди.

І стогне люд від ворогів заклятих,
За ними не один Голодомор.
Що не минув ні однієї хати,
І, не дай бог, відчуємо повтор.

Ми змалечку, з дитинства разом з вами,
У кожній хаті на столі Кобзар.
В якому всі ми вашими словами
Навчаємося, бо то є буквар.

З якого починається наука
Життя людського, батьку наш, в віках
Розчиниться від щастя наша мука,
Постане люд - не зграя сіромах.

І ви, Тарасе, глянете із неба
На цей весняний мирний небокрай.
Зрадієте, притулите до себе
Всю Україну, що для вас мов рай.
01.03.24