Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Тетяна Роса (1964)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-01 16:31:22 ],
на сторінці поезії     "Чудо"   Бенедишин Любов

"Та не дивуйся: я ще вірю
в чудо." - і не втрачайте цієї віри, пані Любо. Бо без ваших поезій поетичне слово дещо втрачає об'ємність...
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-01 19:32:40 ],
на сторінці поезії     "Геній "   Сушко Олександр

Ооо!))) «Прані» - я розумію, що ці букви поряд на клавіатурі, але мій мозок такий неслухняний! Він одразу підкинув мені ймовірність існування у якомусь контексті «Пранці б тебе побрали!» Розважається, капость така.:))) «Гіганти мислі» - та я ж обожнюю Ільфа і Петрова! :)) Мені дуже важко сприймати інакше… І попри усю переносність значення слова «укуси» таки уявила картинку, як ця конячка насправді кусає, одночасно ошкірившись у посмішці, якогось «майстра пера» :))) Щось мені дуже весело на початку року… Ну що ж, з Новим роком і щоб сміх ваш був не тільки іронічним.:)
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-01 19:36:25 ],
на сторінці поезії     "Зраджені на сході"   Соболь Микола

Упс, не догледіла, мало бути президент, а не резидент. Але, може, то хтось зверху так підправив? Хто зна...
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-02 16:12:13 ],
на сторінці поезії     "Зраджені на сході"   Соболь Микола

Так і я про те ж - більшысть обрала лайно, котре нам тепер у гарній обгортці намагаються згодувати. Але у криворуких з обгортками щось теж не клеїться...
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-02 16:30:11 ],
на сторінці поезії     "Любов - як сонце"   Чорногуз Ярослав

:))Не треба, Ярославе. Не надавайте значення тому, що зрозуміли так, як вам то більше хотілось.:)))Ваш "випуклий образ" таки залишився незмінним. І, як то завжди було - занадто пямолінійним. Проте, я теж занадто прямолінійна. А це недолік. Це заважає руху і плину разом із часом. Мабуть, варто навчитись змінюватись самим, бо коли це відбувається під дією часу - виходить тільки на гірше... Проте, мені приємне ваше привітання, тож вибачте за прямолінійність і відсутність оптимізму...
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-02 20:17:50 ],
на сторінці поезії     "Автори, які вже не повернуться"   Торон Вікторія

Я теж сумую за тими, хто пішов. Ми звикаємо до тих, з ким спілкуємось. Даруємо їм свій час та увагу, свої емоції. А вони у нас не безмежні. Бо ми живі істоти. Тому нам доводиться докладати зусиль, аби впустити у коло своєї уваги когось нового. ( Я пам’ятаю, як то було, коли новою тут була я :))) А коли ті, до кого ми прикипіли душею, йдуть, до того ж, часом не просто йдуть, а з образами – нам боляче. І цей біль ще більше заважає сприймати новеньких, до того ж, часто дуже далеких від досконалості. ( Якщо хтось назве себе досконалим – це буде найпершою ознакою зарозумілості, а зарозумілі істоти не є досконалими, хіба не так? ) Хоча можна пожартувати, що ми досконалі у своїй недосконалості. Тому мене дивує, коли інколи виринає звідкілясь бажання обмежити доступ новачкам до можливостей ресурсу. Так, творчість більшості ніколи не буде сяяти ідеальністю своїх граней, але… не знаю, як кого, а мене не дратує думка, що я лише ґрунт ниви, на котрій розквітають дивовижні квіти інших, більш талановитих авторів, котрі також у певний час були чи є новачками. Творчість – це жива річка, вона складається з різних течій, вона тече, змінюється, підхоплює мул, листя, гілочки та інші речі, котрі, попри те, що не мають до води ніякого відношення, на якийсь час стають учасниками загального руху. Але якщо очистити річку від усього, що не є водою – чи залишиться вона живою? І чи буде то річкою? Та коли течіями відносить геть тих, до кого ми звикли – ми сумуємо. Бо ми живі і тимчасові у цьому житті… і у цій річці… Єдине, що буде існувати, поки є людство – це сама річка. Бачите, Вікторіє, на який довгий коментар сколихнув мене ваш вірш. Адже він багато у чому суголосний моїм відчуттям. От тільки не хотіла б я, щоб ви почувались «доглядачкою пам’яток покинутих» - ви ж не на березі, ви – частина річки.
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-02 20:45:44 ],
на сторінці твору     "Я і мої сльози (трохи фантазійної іронії)"   Олехо Олександр

«Я» має бути завжди більше, аніж одне. Бо кожне «Я» допомагає поглянути на себе з іншого боку. А там уже й до споглядання чужими очами недалечко. Головне – уміти з тими «Я» поратись – щоб не заблукати, часом. Люблю такі речі. Водночас розважають, дивують і нагадують, що ніколи не можна стверджувати, що знаєш людину, «як облуплену», бо точно у неї десь у закутку є котресь з «Я», про яке геть усі ні слухом, ні духом… І наче й просто і про просте, але весь час виникає «А чому саме так?» і змушує уяву працювати одночасно у декількох напрямах.:)))
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-02 21:08:47 ],
на сторінці твору     "Територія смислів"   Ковальчук Світлана

Дякую, Світлано... Таке варто уваги... Здивована, що мало коментарів...
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-02 23:16:11 ],
на сторінці поезії     "Автори, які вже не повернуться"   Торон Вікторія

Ох, пані Світлано...Я волію залишити собі, хай і застарілу, точку зору. До того ж, я нікого не кпинила, а усього лиш висловила свою точку зору, бо кожен має право як мати, так і висловлювати свою точку зору.
Як вам бути на сайті? То ваша справа. Як по мені, то не вам, і, до речі, не мені також закидати тим, що гризуться, бо я багато чого пам'ятаю, що тут було. Коли я тільки прийшла сюди, у мене були такі великі-великі рожеві окуляри - і мені їх швиденько розтрощили в друзки. Ні, вбити у мені дитину з великими очима нікому не вдасться, але окулярів таки шкода. Бо того, що виявилось за ними, я сама не очікувала:))) Я стала досліджувати коментарі. Тож скажу: суперечки тут були завжди. І завжди хтось не хоче зауважень. І завжди хтось вважає свої зауваження такими цінними, наче то порада Бога. Тож у цьому плані нічого не міняється. А як не міняється, то, може, справа у тому, що «люди як люди»? І нічого насправді складного, просто треба дозволити іншим бути самими собою? І не звинувачувати без крайньої потреби, і не ненавидіти, а намагатись любити навіть під час жорсткої суперечки стосовно того чи іншого питання? Знаєте, який комплімент я нещодавно отримала? «Ох ти ж і стерво» - і це був таки комплімент, бо я знаю, що саме у ці слова було вкладено. Тому я ніколи не шмагаю словом з усієї сили, принаймні, коли справа стосується суперечок навколо віршів. Позаяк бути стервом – то таки перевага над чутливими і вразливими. А ще тому що таке правило входить у моє розуміння «бути людиною».
Стосовно «іншого клімату, розвою» - то хіба тут цього не було? Були цікаві автори, що писали гарні поезії. Кожен зі своїм, часто-густо не дуже зручним характером. Але наявність власного характеру забезпечує власне бачення світу, а без цього гарного автора не буває. Де зараз ці автори і чому вони не тут? Ви знаєте відповідь. Звичайно, якщо можете бути відвертою сама із собою. Це, на жаль, вміє робити меншість. Я тільки намагаюсь цьому навчитись.
Штиль… Штиль для ПМ і є катастрофою. Бо життя завжди вирує. А без життя не буде і справжньої поезії. Будуть відполіровані до сонцеподібного стану купки мертвих слів, вдало прилаштованих одне до одного. Штучні квіти завжди досконаліші за справжні – ось це я і намагаюсь не забувати, коли мандрую чужими рядками. Бо хочу спочатку знайти душу, а потім уже розглядаю, у які шати зі слів її одягнено. Мені тут ніхто не заважає. Тому що я знаю, що справжня досконалість – прерогатива Бога, у котрого я не вірю. А тому мене може кпинити будь-хто, бо поки це відбувається – я жива людина і мене такою визнають інші. Отже, намагаються зробити досконалішою.:)))
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-10 19:30:36 ],
на сторінці поезії     " Про "вишуканість" світу "поези""   Роса Тетяна

Взагалі-то тут не про це малось на увазі, але читач має право на власне бачення. А мені, мабуть, варто подумати над назвою:))
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-10 19:50:37 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Кучерук Віктор

Чудовий вірш, пане Вікторе. Сповнений живих почуттів, і, головне - всепрощаючої любові...
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-10 20:04:39 ],
на сторінці поезії     "Пересмішникові"   Бойко Володимир

Як би то сказати... Все добре, коли в міру.:) Повертіла можливі варіанти розуміння
і так, і інакше, а тепер сиджу і думаю, яке ж з них вибрати...
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-10 20:12:25 ],
на сторінці поезії     "Ніч"   Логоша Оксана

Наче вирізьблено. Нічого зайвого. Лаконічно, а перед очима так і оживає. Навіює спокій і бажання опинитись там, на березі тієї річки...
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-10 20:24:41 ],
на сторінці поезії     "Ні про що не жалкуйте"   Дума Козак

Прочитала, порівняла з оригіналом. Чомусь в українському варіанті сприйнялось краще:))Але об "не слізно" спіткнулась. Важко пояснити, чому, просто душа не прийняла, і все... Ви тут збугу приголосних не намагались уникнути? Мені те "не слізно" якимось штучним здається... Можливо, то тільки моє особисте сприйняття, не переймайтесь...
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-10 20:31:09 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Тарасюк Надія

Дивно, вірш про зиму, а течеш із ним від образу до образу, наче то весняний струмочок.:) Гарно, пані Надіє.
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-10 20:48:18 ],
на сторінці поезії     "Дивергент"   Якуб'як Тіна

Цікава спроба, Тіно. Образів багато. Похвалити справді є за що. Але недоліків вистачає. Тому і коментаря ще досі ніхто не написав.З мене поганий вчитель, тому не хочу про недоліки писати. Але якщо ви знайдете, з ким обговорити як розширити горизонти своїх можливостей, то, можливо, вам будуть писати похвальні коментарі. І я теж. З задоволенням.
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-10 20:57:29 ],
на сторінці поезії     "Пророцтво"   Деркач Ігор

До душі мені, пане Ігоре, ой до душі... Щиро написано.
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-10 21:11:16 ],
на сторінці поезії     "***"   Сливка Галина

Заслужена оцінка, пані Галино. Прочитала декілька разів, милуючись меретіканням із образу в образ аж до"Чаша любові у пригорщах смутку
Не опустіє, та втримати важко." А останні дві строчки - то як "вишенька на торті" Правда, таке порівняння дещо недоречне під цим віршем, тож вибачте, що не підібрала більш вдалого порівняння...
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-10 23:14:27 ],
на сторінці поезії     "Дивергент"   Якуб'як Тіна

Тіно, якщо ви не проти, я б порадила поки що залишити цей вірш, як є. Почніть з публікації невеличких творів: у менших за обсягом і недоліків буде менше, отже, вам почнуть не них вказувати. Але тут є ще один секрет. Ви хотіли отримати реакцію на ваш твір - і люди теж хочуть. Тож пишіть коментарі іншим. Особливо тим, чиї твори вам подобаються. Тоді буде неввічливо з їхнього боку хоч щось вам не підказати. А потім, як напрацюєте певний досвід, повернетесь до цього твору і самі побачите, що з ним робити. :)
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-01-11 20:05:39 ],
на сторінці поезії     " Про "вишуканість" світу "поези""   Роса Тетяна

Так, пані Любо. Мені теж дуже соромно. Коли я тільки прийшла на цей сайт, мені чомусь так здавалось, ніби поети – найшляхетніші люди на світі. А зараз… Гра у «царя гори» на купі навозу - так я для себе позначаю суперечки, коли вони зводяться до обопільних спроб принизити. Я не розумію, як люди, що беруться писати вірші, можуть опускатись до такого рівня, та ще й, витанцьовуючи у лайні свої дикі танці, втягувати у це дійство своїх друзів. І після всього цього вважати себе шляхетними та порядними. Це що, ефект тунельного зору, коли для особи не існує нічого, окрім мети? Брехня, підтасовування, обливання брудом, перехід на тему зовнішності з метою приниження – і ні вміння, ні бажання вчасно зупинитись… Як по мені, у поетичному середовищі не повинно бути місця таким суперечкам. Бо це свинство. Як усе це бачити людям із справді тонкою організацією душі? Їм же боляче, вони розчаровуються у своїх ідеалах. Хіба, побачивши таке, можна думати, що всі оті твори «про все хороше», понаписувані борцями сміттєвих рингів, є щирими? Ні. Лицемірство це. Позування заради аплодисментів. Молоді люди, побачивши такий рівень дволикості у тих, кого вони, можливо, шанували за твори, зроблять висновок, що усі красиві слова самі по собі нічого не варті, що то піна, а справжнє поетичне життя у тому, щоб вести війну за місце під сонцем, ментально відгризаючи голову усім, хто косо гляне. Але скажіть мені, яке відношення усе це має до поезії? Та ніякого ж...
Навколо того, що доречно і що недоречно у пародіях – так, можна сперечатись і навіть треба. Навколо того, що можна вважати поетичним, а що ні – також. Багато навколо чого можна. Але це все має бути про поезію, а не про те, хто більший дурень чи у кого «на городі хрін довший, товщий чи рівніший». Є межі, за котрі не можна переходити. Навіть якщо це сатира. Навіть якщо це просто коментарі. Бо це публічний простір. Сучасні базарні торговки, до речі, не дозволяють собі так поводитись. Бо люди торгувати прийшли, продавати і купувати, а не лаятись. Бо до чорноротої дурепи покупці не йтимуть. Це під наливайками так стосунки з’ясовують.
Якби я ніколи ні з ким не сперечалась, можливо, я б казала, що когось там до чогось довели. Але я сперечалась. Тому знаю, що завжди є вибір. Завжди є ціла купа варіантів, як відповісти. Можна помилитись, але взагалі не думати, на що своєю відповіддю опонента провокуєш - як таке взагалі можливо у людей, що мають справу зі словом? Той, хто не хоче сперечатись – знайде, як суперечку зупинити. Це не важко. А якщо навколо якоїсь особи весь час виникають суперечки – значить, вона цього хоче, що б там вона не розказувала. Це просто підсвідоме бажання бути у центрі уваги за будь-яку ціну.
1   ...   106   107   108   109   110   111   112   113   114   115