Автори /
Тетяна Роса (1964)
|
Рубрики
/ Жіночі обличчя
Опис: Я теж жінка. Але писати про себе не цікаво, та й для тих, хто захоче почитати, у моїй особі немає нічого цікавого. От я і пишу про інших, хоч, досить часто, від першої особи...
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
"Осіння"
•
Хижачка
•
Над прірвою
•
Картина
•
Кавове кохання
•
Роковая женщина
•
Не бездоганна
•
Бранка власних правил
•
Песенка весны
•
Жінка-галатея
•
В преддверии весны
•
Постновогодний мотив
•
Берегиня.
•
Вишнева правда.
•
Кохання без меж… або …
•
Монолог перед дзеркалом
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Ах, зачем же ты, девочка, в осень
Так спешишь, споря с ветром гривастым?
Так спешишь, споря с ветром гривастым?
От і все… я знову не при ділі.
Ох, до біса ненадійна сильна стать.
Ох, до біса ненадійна сильна стать.
Я сама не зумію, любий.
Зупини на краю безодні.
Зупини на краю безодні.
Для порока уж нет преград -
Чернокрылие мне дано,
Чернокрылие мне дано,
Не торкай вогню, руки обпечеш,
милий.
милий.
В глазах твоих светится золото Таврии.
Ты Минотавр мой, но я - минотаврее.
Ты Минотавр мой, но я - минотаврее.
Не бездоганна… Ну що там, проїхали.
Я ж бо не риба, водою не дихаю.
Я ж бо не риба, водою не дихаю.
Я з тих, що завжди самотні
у натовпі, що сміється.
у натовпі, що сміється.
Ах, сударь, ну довольно вам сердиться!
Не стоит брови хмурить, морщить лоб.
Не стоит брови хмурить, морщить лоб.
Ти ліпиш із мене мрію,
Втрачаю себе слухняно,
Втрачаю себе слухняно,
«Ах, как же ты красива!» - Скажи мне так, скажи!
Я зеркало заброшу, поверив этой лжи.
Я зеркало заброшу, поверив этой лжи.
В лесу родилась Ёлочка,
Красавицей росла,
Красавицей росла,
- Бачиш душу його чорно-білу:
Половина зчорніла дотла,
Половина зчорніла дотла,
Вишенька рум’яна на деревці росте,
І чомусь нещасній життя якесь не те:
І чомусь нещасній життя якесь не те:
З тобою – інша, з тобою – не я.
Вона – підколодна холодна змія,
Вона – підколодна холодна змія,
Дивлюсь я у дзеркало й сум огортає.
Душу питання уїдливо крає.
Душу питання уїдливо крає.