Різдвяна казка
Не плач, дитино, не плач, бо іще наплачешся. Не сумуй за сонцем, бо воно ще повернеться. От побачиш. Заспокойся. А хочеш, я розповім тобі казку? Тільки незвичайну, бо вона без щасливого кінця і про нашого любого татка. Не плач, що він пішов. Можливо, він ще повернеться, хоча б заради тебе і принесе з собою у торбині вбрану у різнокольорові кульки ялинку і солодку-пресолодку кутю. І буде Різдво… Твоє улюблене… І буде справжнє свято… Таке, як ти любиш… І буде щастя таке, про яке ти мрієш. Ми будемо разом шукати у татковому клунку свої подарунки, обережно розгортати яскраві пакунки і радіти, як малі діти, а наостанок зацілуємо його до посмішок і вогників в очах. Ми нарешті навчимося бути разом і, як ніколи до того, ти повіриш у різдвяні дива… Але ж чи зрозумієш потім, що то був сон? Чи зрадієш сонцю, яке тебе розбудить.
Не плач, моя квітко, не плач… Благородним квітам не личить роса. Прекрасні квіти в’януть в дощ… А ти, моя трояндо, повинна лишатись гарною і неповторною, хай навіть кажуть, що ти на мене схожа… Ти – моя розрада, опора і радість. А хіба радість може бути із заплаканими очима?
Не сумуй, моя доню, не сумуй… Все буде гаразд, бо ми разом. Що ще нам потрібно? А завтра Різдво… Ми вберемо нашу ялинку в придбане щастя, приготуємо кутю і змастимо її концертними піснями. Дістанемо з полиць твої улюблені свічки з ароматом апельсинів і чекатимемо, доки на небі з’явиться перша зірка. Раптово потому вимкнеться світло, але ми запалимо свічки і стане ясно у нашій святій світлиці. Ми всю ніч чекатимемо на Діда Мороза, у якого вже давно не віримо обоє, і честь класти подарунки під ялинку дістанеться мені. А зранку, коли ти знайдеш свого подарунка, міцно-міцно мене обіймеш, правда? Ти ж обіцяєш?
Посміхнись, моє янголятко, посміхнись. І, можливо, різдвяна ніч подарує тобі крила. Пам’ятаєш, як ти прагнула дістатись вершини тої старої сосни, що росла біля бабусиної хати? Твоє бажання таки здійсниться, бо різдвяне диво подарує реальні мрії у снах. І прийде твій татко, щоб поцілувати перед сном і залишитися… Залишитися у твоїх снах, у твоїх думках, у твоєму минулому, як спогад, у твоєму майбутньому, як мрія, а в теперішньому - у вигляді подарунка під нашою ялинкою.
Повірмо в різдвяне диво, єдину зірку і біблійні легенди, і, можливо тоді твій іграшковий зайчик справді стане схожий на татуся. Спи, моя ясочко, спи… Нехай тобі, хорошій, насниться замріяння у різдвяну казку.
Коментарі (2)
Народний рейтинг
-- | Рейтинг "Майстерень"
-- | Самооцінка
4