Якщо не тіло, а душа в кайданах - їх зняти майже неможливо.
До них звикаєш, живеш, радієш і не відчуваєш, що тіло, то в"язниця,
А життя облуда, яку ти звик приймати як належне.
Насправді - не живеш і не вмираєш, лише існуєш.
Як дзеркало відображаєш себе самого, поки не сконаєшь.

Але в"язниця - має вигляд волі, якщо дивитись з того боку грат,
Ми в"язні від народження до смерті, свідоме божевілля існування,
В емоціях любові і страждання, надії, розпачу, зневіри, здивування
Ховаємо життя... Труну міцніше не створити. Померти, непочавши жити -
То наше кредо. Ми - примари... Погляньте в небо -
Навіть хмари живуть, а ми лише існуєм у наших мріях про життя
Злякалися - не варто... Жартую я - такі у мене в понеділок жарти.

Отражения, память, вновь отражения
В них запутаться, закружиться..
Жизни канут в памяти бездну..
Канут победы и поражения..
Можно слиться, а можно в сторону
Отойти и взглянуть по новому..
Что изменишь коль станешь злиться
На грозу или глупую голову..
Не понять друг друга людям,
Но почувствовать - очень хочется,
Ведь рождаемся одинокими,
И творим ведь от одиночества..
Жизнь иллюзий насыплет ворохи
Но не вечно себя обманывать..
Ведь пожара уж видны сполохи,
И никто не избегнет жара их..

Можливість обманути долю
Мене з дитинства спокуша,
Не знаю як, я відчуваю,
Коли дасть доля відкоша,
Який тихенько обминаю.
Практично і не помічаю,
ЇЇ "дарунків". Боже збав,
Тих "щирих" поцілунків Долі.
Коли покрутишся у колі
Миттєвоплинного життя,
То зрозуміеш, що за так,
Ніхто нічого не отримав,
Розбагатів - і раптом згинув,
Спромігся славоньки вкусить,
Аж тут хвороба нагодилась,
І де, куди усе поділось,
Сидить собі в монастирі,
Замолює гріхи свої..
На себе треба сподіватись,
Легким здобутком спокушатись,
Бажайте ворогам своїм,
Бо ж буде що платити їм.
Не можна довіряти тому,
Що в очі плинний час несе..
Все що існує йде по колу,
Що відбере то поверне,
Ковтни тихенько валідолу,
Все промине, все промине..

Хто виграє у цій ігрі
Усім давно уже відомо,
Лиш дух бійця людину змусить
Іти й боротись до кінця.
Як Бог не здасть - свиня не вкусить!)

14:23 21/02/2012

Возможно в жизни иногда встречаются моменты,
Когда все нужно отпустить, отбросив сантименты..
Не надо сопли распускать, жалеть, просить, метаться..
Сказать и на своем стоять, стоять и не сдаваться.

Возможно надо иногда идти на компромиссы,
Петь дифирамбы, тосты речь, и бегать за кулисы..
Авансы щедро раздавать, быть щедрым в комплиментах..
Не торопиться, просто ждать удачные моменты.

Возможно все! Однако жизнь не то, что знают люди,
Мы пешки в затяжной игре, мы крекеры на блюде..
Хозяин кукловод – Творец ведет игру без правил..
Захочет может все смешать, а нет –так все оставит.

Все пляшут под дуду Творца, нет в мире исключений,
И кто не верит, то вперед – жизнь не без огорчений,
Возможно все, но мир жесток, нет дел без воздаяний,
Но если в жизни одинок – не будет расставаний..

Решаешь ты иметь иль нет, когда мирок свой строишь
И если сладил все путем, тебя и не расстроишь..
И жизнь спокойненько течет, без скорби и печали..
А если, что произойдет – ну, это мы видали.

Коль пресен ты – ты вне игры – Творцу не интересен,
А значит жизнь твоя – твоя! Настал момент для песен!
Но песни те спокойно пой нам не нужны эксцессы,
Иди по жизни ты тропой духовных интересов!

2012

Что можно миру пожелать
Когда за окнами метель?
Конечно солнца и тепла,
Весны бодрящую капель.

Вот так все просто, а ведь нет!
Ну пораскиньте вы мозгами,
Для нас ведь ценен каждый день
И с солнцем ясным и с дождями..

Во всем таится тайный смысл,
Мир полон знаков и указок
И тот кто в это посвящен,-
Найдет в нем множество подсказок

Идти на встречу – не идти,
Продолжить дело или бросить,
Звонить кому то или нет -
На все в подсказках есть ответ!

Ничто не сдерживает нас
Ни обстоятельства ни средства,
Когда стремимся избежать
Мы неприятного соседства..
Когда же спросите меня
Что вы имеете в виду,
Отвечу - бегство от себя,
уж извините на бегу.)))

Мороз меняет взгляд на жизнь,
Ведь все дано познать в контрастах -
Несчастье - счастье, холод - зной,
Труд - отдых, засуха - ненастье..

Не будь контрастов кто бы смог
Бороться за свою свободу,
Стремиться к истине, добру
Или к богатству год от года..

Открою маленький секрет..
Коль кто обидел - не печалься,
Пришла удача - улыбнись,
Держи себя невозмутимо!
Причем, естественно в душе,
Во вне напротив - оттянись..,
И беды все промчатся мимо!

Нещастя – щастя..
Радість – гнів..
Надія – розпач..
Сподівання змінити щось і радикально!
А потім тиша..
Щастя зникло,
Розтанув гнів,
І розпач нишком в надію переріс..
Герой наш скис..
Приміряй це кліше на себе,
І поміркуй..
А може треба не тільки но бажати змін,
А брати меч і розрубати гордіїв вузол!
Не кричати, а діяти, перемагати,
Твій ворог – лінь!

Когда пришла пора прощаний -
Не надо лишних обещаний,
Жизнь всех расставит по местам -
Кого-то здесь, кого-то – там..

2011г.

Що є буття?
Що небуття?
Хто може чітко
Дати знати,
Якщо науку не чіпати
Це дуже складно
До пуття.
Коли ми діємо – ми є,
Коли спимо – мабуть немає,
Хтось може дещо пам’ятає
А більшість скаже маяття!
Якщо частина нас живе
Сприймаючи якісь події,
Хтось наяву як зомбі діє
Йдучи по стежці забуття.
Можливо сон наш є життя?
Життя є сном
І в цьому сенс, -
Що небуття й буття єдине,
Бо де межа?
У сні все лине як у житті.
Любов і смерть біль і страждання,
Ненависть, віра, сподівання -
Нема межі.
Є лиш незнання...

Добро і зло,
Любов й ненависть
Керують світом
День за днем…

Лиш той життя це зрозуміє -
Хто дуалізм буття відкине,
Любов й ненависть об'єднає,
Зло і добро в одне з'єднає.

Той сутність істини збагне
І шлях до неї осягне.

Не следуй мыслью за водой,
Что с неба наземь проливает небо.
Возможно это быль иль небыль,
А может танец заводной..

Дождь проливает с неба слезы счастья,
А для промокших мокрые одежды,
Скучны и тусклы проблески ненастья,
Когда на них глядят глаза невежды..

Что мило сердцу человека?
Богатство, сила, власть, вино?
Как птицы годы пролетают
Здоровья нет в глазах темно,
Маразм, естественно, крепчает..

Лишь тот, кто в жизни выбрал цель
Одну, достойную титанов,
Познать Творца!
Тому дано идти по жизни неустанно,
Искать и находить Его!

Життя скороминуче,
Але воно твоє,
Хоч часто ти вважаєш
Що так воно не є.

Твої найближчі люди,
Бажаючи добра,
Штрикають тебе в мозок
Порадами щодня.

Можливо вони праві,
Можливо правий ти,
Лише життя розсудить
Де істини шляхи

Тому не переймайся,
До серця не бери,
Майбутнє незабаром
Збере свої борги

Які борги, спитаєш,
А, ті які робив,
Коли під столик пішки
Ти в повний зріст ходив.

Життя вперед крокує
І з радісним: "Татусь"
Зустріне під дверима
Тебе твій карапуз

І ти забувши втому,
Бажаючи добра,
Штрикати будеш чадо
Порадами щодня.

А рідне твоє чадо
Можливо відповість -
Що Бог, мовляв не видасть,
Ну а свиня не з'їсть!

Все йде в житті по колу
Щоб коло розірвать
Можливо і не треба
Борги всі віддавать!

В хатинці біля лісу
Жили три їжаки
Жили не переймались
Аж раптом – хижаки!

По лісі ходить чутка
З’явились злі вовки
Що дуже хочуть їсти
Рятуйтесь їжаки!

Біда одна не ходить
Це мудрість не нова
У лісі з переляку
Дорожчають дрова!

Інфляція нуртує,
Бюджетові кінець,
Аж раптом як у казці
Зявився молодець

Не бійтесь мамо й тато -
Сказав малий їжак -
Чи я не розумію
Чи може щось не так?

Хіба малі ми діти
Боятися вовків?
Хіба не гострі голки
Рятують їжаків?

А дрова нам навіщо?
Так швидко час летить -
Якщо зима і прийде
Їжак її проспить!

Якщо можливістю життя
Творець нас хоче підкупити
Чи варто нам цьому радіти?
Чи може ринуть в, забуття?

Хто нам довів, що жити слід,
Як книжка вчить?
А може досить, робити те,
Чого не просить, твоє єство?

Можливо варто нам усім
Відкинуть догми застарілі
І розпочати власний шлях
що приведе колись до цілі,

Яка відкриє нам, за що,
ми мали в світі цім страждати
Землицю потом поливати
і вірити що все мине і кожен вічність осягне.

Про шлях я розповім пізніше
Бо розум затопила тиша
Це значить треба відпочити
І трохи горло промочити.

Що є буття?
Що небуття?
Хто може чітко
Дати знати,
Якщо науку не чіпати
Це дуже складно
До пуття.
Коли ми діємо – ми є,
Коли спимо – мабуть немає,
Хтось може дещо пам’ятає
А більшість скаже маяття!
Якщо частина нас живе
Сприймаючи якісь події,
Хтось наяву як зомбі діє
Йдучи по стежці забуття.
Можливо сон наш є життя?
Життя є сном
І в цьому сенс, -
Що небуття й буття єдине,
Бо де межа?
У сні все лине як у житті.
Любов і смерть біль і страждання,
Ненависть, віра, сподівання -
Нема межі.
Є лиш незнання...

Без імені
Без прізвища
Без роду
Без метрики
Без паспорта
Без коду
Без матері
Без батька
Без дружини
Без хоббі
Без роботи
Без машини
Без віри
Без ідеї
Без пуття
Скажіть мені
Хто я !?
Невже
мені вдалось
Сховатись від життя?
Від проявів
Всього людського,
Що лиш страждання, й біль
Несе людині
Вина якої
Лиш у тому,
Що є вона….

Коли неробство остогидло,
Стомившись від нудьги буття,
Замислений Творець рішився
Знайти нарешті сенс життя.

По-перше, мислячи логічно,
Його б годилося створить,
Сказав і стало, ніби добре,
Але ж відсутня відповідь!

Творив із себе, із одного,
І за зразок себе ж обрав,
Картина вийшла тупикова -
Він сам себе про сенс спитав!

Тоді до парочки людської,
Що тупо славила творця,
Він змія підіслав лихого -
Оце й і оповідка вся!

З тих пір не знаючи спокою,
Лиш піт збігає по лицю,
Людина бігає по колу,
Шукає відповідь Творцю.