Автори /
Оксана Зіник (1980)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
„СУМБУРНІ РОЗДУМИ ДОРÓГОЮ ДОДОМУ”
•
КОЛИ ЩАСЛИВИЙ ТИ...
•
* * *
•
СПОГАД ДИТИНСТВА
•
* * *
•
ПОКАРАНА КОХАННЯМ
•
Осіння замальовка «Дорогою додому»
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
Переглянути всі твори з цієї сторінки
День закінчився робочий, та додому йти не хочу…
Сіро, мокро, дощ іде, з транспорту лиш «двійка» йде.
Сіро, мокро, дощ іде, з транспорту лиш «двійка» йде.
Щаслива я, коли Ти посміхаєшся,
Щаслива я, коли радієш Ти...
Щаслива я, коли радієш Ти...
Робота – дім . І знову дім – робота.
Оце і є усі її турботи…
Оце і є усі її турботи…
"Я йду ловити вітер” -
В дитинстві я казала,
В дитинстві я казала,
Зігрій мене теплом своєї посмішки,
І так багатослівно помовчи…
І так багатослівно помовчи…
Я покарана коханням, -
Я люблю, не любить Він,
Я люблю, не любить Він,
Ще тільки вчора було майже літо, -
Повітря було сонячно-п’янким,
Повітря було сонячно-п’янким,
Вже ніч пішла відпочивати,
Сонькó, вставай, ну досить спати,
Сонькó, вставай, ну досить спати,
Велика хата опустіла, -
Сім’я в Канаду полетіла,
Сім’я в Канаду полетіла,
Торкнись моїх долонь
із трепетною ніжністю,
із трепетною ніжністю,
А ні початку, ні кінця...
Немає меж обручка ця.
Немає меж обручка ця.