Автори /
Яна Іванна (1986)
|
Рубрики
• Серед руїн забутої любові....
• Гіркий смак полину і крові і сльози домішано у чашу нашого буття...
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
обережніше
•
як пахне дощ?
•
для тебе...
•
дощі і війни...
•
... запилені шляхи вчорашніх снів...
•
Arbitrum brutum, liberum, sensitivum....
•
Малюю сонце
•
розтискаю долоні
•
надежду убивают
•
Город
•
Раба
•
каяття...
•
підвіконня
•
Ні щирості... ні почуття
•
Божевілля
•
Фальш життя
•
В світлі холодних вітрин
•
Братам
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Будь обережний, просячи любові,
будь обережний, просячи тепла,
будь обережний, просячи тепла,
Як пахне дощ?! Він пахне мною,
він пахне молоком і медом,
він пахне молоком і медом,
Так насичено пахнуть дощі,
Дощі і війни, війни і дощі,
постійне, повсякденне поле бою,
постійне, повсякденне поле бою,
... запилені шляхи вчорашніх снів...
... і ніби-то нема туди вертання ,
... і ніби-то нема туди вертання ,
Безудержной свободою пленима
в погоне за улыбкой синей птицы,
в погоне за улыбкой синей птицы,
Десь у пітьмі я кличу сонце,
малюю сонце власним пензлем,
малюю сонце власним пензлем,
Розтискаю долоню,- відпускаю сві відчай,
аби не ловити минулі фантоми,
аби не ловити минулі фантоми,
Надежду убивают постепенно,
Испытывая март снегами,
Испытывая март снегами,
Город контрастов, любви и страданий,
Блеска бриллиантов и вони бомжей,
Блеска бриллиантов и вони бомжей,
Я заблукала в просторі і часі,
шукаючи притулку між світами,
шукаючи притулку між світами,
Відвертого кохання каяття
залишили зім яті простирадла,
залишили зім яті простирадла,
Зашкарублі перила підвіконня,
зашкарубле моє смішне життя,
зашкарубле моє смішне життя,
Тисячі судеб, доль, життів
Повз, крізь мене, крізь душу,
Повз, крізь мене, крізь душу,
Божевільні вогні божевільної нації,
Плачуть діти, вмирають від голоду й холоду,
Плачуть діти, вмирають від голоду й холоду,
Яскраві обгортки фальшивого щастя
В вітринах бутіків й швидких іномарках
В вітринах бутіків й швидких іномарках
В світлі холодних вітрин
постаті сірих буденностей,
постаті сірих буденностей,
І страшно і гидко за нас і за себе
За те, що живу у країні сліпих,
За те, що живу у країні сліпих,