Автори /
Ірина Швед (1986)
|
Рубрики
/ Пейзажна лірика
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Флоксії
•
***
•
Останній романтик
•
На каштановій вулиці
•
новий день
•
Тополі
•
Вечірній
•
Осінній парк
•
Балада про літо
•
Золоте весілля
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Хто казав, що флоксія не плаче?
Її цвіт нам губи солодить.
Її цвіт нам губи солодить.
Тікають дні в тумани теплих снів,
Біжать роки, галопом,наче коні.
Біжать роки, галопом,наче коні.
Зацвів учора білий гладіолус -
Гречаний вечір медоносить літо!
Гречаний вечір медоносить літо!
На лавах старих, на каштановій вулиці
Йдуть у вирій газети прожитих життів.
Йдуть у вирій газети прожитих життів.
Ховалось небо в хризантем цвітінні
І першим інеєм пеклися трави.
І першим інеєм пеклися трави.
Тихо плачуть асфальти,
Оповиті дощами...
Оповиті дощами...
Серпневий вечір грівся на ослоні,
Мов чолов’яга втомлений присів.
Мов чолов’яга втомлений присів.
Осіннім дням поклони б’ють дощі,
В міжвіття лізе вітер очманілий.
В міжвіття лізе вітер очманілий.
Жебракувало літо у міському сквері,
Умилось небо зорями осінніми,
І чути десь, як падають горіхи.
І чути десь, як падають горіхи.