•  Корсунський пам’ятник закоханим

А їм не холодно удвох,
І не страшить обох ніколи,

•  * * *

Ці спогади в бентежнім сні — неждані спами —
Ковзнули тихо по мені, немов устами…

•  Майже за класиком

Ми розлучились, та портрет,
Ваш образ милий, – він зі мною,

•  Жінка складає пісню

Ось і жовтень. А лист не жовтіє
(Чи то краще сказати “не жовкне”?),

•  * * *

З любов'ю старою стрічатись не треба:
Згадаєш, як біль наплива,

•  Два лицарі

Лицарю чорний,
лицарю білий,

•  * * *

Я через дотики і подих
Впромінююсь в твою природу,

•  * * *

Із юних літ – так безкорисно -
Із непрощéння й небуття

•  Тебе любила

Тебе любила я - було.
Ніхто не знав про це ніколи,

•  Розповідь жінки про побачення з коханим

Ти, звісно, далі сподіваєшся – дарма.
Вже листопад, передбачається зима,

•  * * *

Мені так хочеться розповісти,
Як осінь сумно мене голубить,

•  Тому й згрішила

Був перший гріх – жага пізнання.
Сміливий крок назустріч змію

•  * * *

Напливала тінь,
Догорав камін…

•  Вже вересень

Вже вересень. Переді мною сад,
Далекий грім нагадує про літо.

•  В мені живе твоє тепло

Усе забулося, пішло.
Ти – попіл спалених конвертів.

•  Чужа дружина

Місяченько сумно світить
На вузьку стежину,

•  Ні, знову не мани

Ні,знову не мани
Глибинами очей.

•  Все те, що тихо стало снами

Все те, що тихо стало снами
Чи звуками пісень моїх