Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Сергій Корнієнко (1960)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-10-02 11:06:54 ],
на сторінці поезії     "Дедал - Ікару"   Гонта Іван

Конфуз першого рядка далі вибухнув сміхом, і я, наздоганяючи "шісткою" крило пікіруючого Ікара, вліпив її вже аж на дупу ікаючого містом кирогаза Ікаруса.
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-10-03 11:22:35 ],
на сторінці поезії     " EXIT &... (наслідування богинь)"   Серпень Аліса

Палички серед вишеньок, вишеньки серед паличок...
Улітку розпочав вірша:

Розбубнявіло літо - у вишень дівочий рубін,
Заходилась зозулька, і множить, і множить мені...
Та в моїх уже снах промайнув золотий херувім,
І моя уже осінь скиртує мої трудодні.

Думав допишу восени. Зайшов на ПМ, побачив вишню, душа не лежить ...


Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-10-14 23:15:16 ],
на сторінці поезії     "Some…"   Лада Ляна

Якщо Ви зазирнете до словника з латини предмет походження слова амбіція (ambitio), то побачите скільки негативу на цьому слові: честолюбство, суєтність, низькопоклонство, кар'єризм тощо. Так що Ви праві, коли відкидаєте цю бридоту. от би нашим діячам так! Вони ж, навпаки, не нахваляться своїми амбіціями.
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-10-14 23:55:17 ],
на сторінці поезії     "Some…"   Лада Ляна

Існує, Юрію, чудове, розкотисте рідне слово: гонор, гоноровий, і не потрібно нам мавпувати чужого. Вони ж нас не мавпують. Також, до речі, оте убоге "Вав" (чи як там воно пишеться), уживати, особливо поетичній братії - не варт, бо є наше, прекрасне з тим таки значенням:"Овва".
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-10-15 11:53:59 ],
на сторінці поезії     "Some…"   Лада Ляна

Взагалі, змістовно, вірш про оновлення душі мені сподобався. Сковорода показав, що треба робити зі старою душею:

Убій ту душу, брат, так упраздниш весь ад.
(САД БОЖЕСТВЕННЫХ ПЂСНЕЙ. ПЂСНЬ 28-я)

Щодо "амбіції", крім "гонористість", ще можна вживати: стремління, прагнення... Головне послуговуватись і розвивати своє слово в усіх його відтінках. А відносно емоційного вигуку "Овва", то словник-онлайн не дає вичерпного його тлумачення. За тим, "і т. ін.", ще й вираження: несподіванки, захвату, захоплення. Ось приклад з Інтернету: "Овва! Голуб миру залетів до хати!" Тут і подив, і здивування. Якщо підставити "Вау" - зміст не зміниться, але "Овва", як на мене, багатше і глибше. З повагою.
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-10-16 22:42:35 ],
на сторінці поезії     "Some…"   Лада Ляна

"Тай, чого ми сперечаємось..."
Думаю, не сперечаємось, а спільно, як люди причетні до словотворення, намагаємось встановити істину. Звичайно, і подив і здивування - синоніми. Це моя помилка, я вже потім її розгледів. Здається, я хотів сказати "захват" чи "захоплення", про що вище вже говорив. Тому в реченні про голуба "Овва" виражає і захоплення (піднесення, радість), і здивування.
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-10-20 20:30:54 ],
на сторінці поезії     "***"   Корнієнко Сергій

Саме так, Ляно (чи Ладо?). Дякую щиро.
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-11-15 19:01:21 ],
на сторінці поезії     "РЕІНКАРНАЦІЯ"   Терещенко Наталя

Не знаю, чи вдасться Богданові оживити "Членів Переяславської ради", а от Ви мені оживили пам'ять про незабутнього Павла Глазового. Втім смуток у сатири - Ваш, неповторний.
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-11-15 20:57:43 ],
на сторінці твору     "Воно"   Дуплій Оксана

Воістину, словам тісно - думкам просторо. Лаконічна афористична мініатюра викликає високі асоціації: буття-небуття, людина, хрест долі, боги. Жадан нехай відпочиває. Натхнення!
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-11-23 11:45:06 ],
на сторінці поезії     "СНІГ"   Корнієнко Сергій

І на землі не стане й плями –
авторський акцент повного снігового пришестя. Контекст вірша не дає підстави думати про пляму на сорочці, тим паче про абсурдну снігову пляму. Залишається чорноземна – варіант правильний, але краще земна, бо «чорноземна», щось із області геології.

Я не піду шукать дороги
свого (можна й мого) вчорашнього життя –
Якщо розглядати у часі і просторі, то Ви праві – повернутись у «вчора» неможливо. Але душа – інша субстанція, можна повернутись і збочити куди завгодно. «Суєтність», «тривога», «бажання», «каяття» – вчорашні дороги душі. Чи це не читається?

Блаженний сніг, він знає небо –
Дякую за оцінку. Промовчу про «свою» більш вдалу фразу у вірші.

І пада сніг… А що до нього?
Розлука з ним, і сон про смерть… –
Знову ж, якщо бачити у вірші лише фізичні стихії, то це зовсім і не філософія! Але душа… та не буду повторюватись.

І починається політ…–
«Розпочнеться мій політ» – це для польоту на Місяць. Вище у вірші уже скасовано «моє» і «чуже», і тільки ця обставина дозволяє душі літати. Взагалі, попробуйте без «алгебри»…
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-11-23 16:25:16 ],
на сторінці поезії     "СНІГ"   Корнієнко Сергій

Яке там втручання, нормальна критика. Щось заставить задуматись. Взаємно.
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-11-26 15:47:53 ],
на сторінці поезії     "Надобраніч"   Марущак Оксанка

"6" тому, що серцю не можна ставити "з відсотками".
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-12-01 19:02:49 ],
на сторінці поезії     "Ліліт і Змій"   Опівнічна Ліліт

Замисел, я так розумію, Його першоідея відносно Адама (людини) ще до появи Ліліт і Змія? В такому разі називати Замисел «сиропним існуванням», авторитетно говорити, що його реалізація «не варта безсмертя», нечемно, навіть, для демонічної дівчинки Ліліт.

Не коректно також розділяти Єдину Любов на земну і небесну і протиставляти їх, хоча б тому, що це вже давно зробили попи розставивши зворотні акценти. Творець не розділяє, він каже: «плодіться і розмножуйтесь». Він же і створив сексуальність, всілякі там ерогенні зони, аби плодились і розмножувались. Уявіть зворотне, і ви побачите голу пустелю, навіть без ботаніки. Усі спекуляції на цій темі, порнографічний бум – виникли внаслідок такого розділення. Могутня природна сила загнана свого часу пуританами у підземелля підсвідомого сьогодні виривається назовні приймаючи потворні патологічні вирази.

За що це, цікаво, демониця пробачає Адама у Вашому вірші, і що йому з того? Ну, дізнається він від Горинича, що його пробачила Ліліт, що далі. От, якби пробачив Творець, тоді – переміна, кінець «ab ovo», Вічність. Тому, якщо Адам і його Відреберна (чудове слово) прочитають «Ліліт і змій» навиворіт, то щось таки відкриють. Наприклад:

Незнане – воно жадане,
Незвідане – біль величне…
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-12-02 17:39:09 ],
на сторінці поезії     "* * * * *"   П'янкова Тетяна

І не згадаю вже, коли читав, так по-земному сказане про вічне.
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-12-02 22:54:47 ],
на сторінці поезії     "Ліліт і Змій"   Опівнічна Ліліт

Вірш пояснення не потребує, зрозуміло про що йдеться. Мабуть, так має поводити себе справжня демоНІЧНА Ліліт (якщо серйозно відноситись до цього надуманого у віках образу, особливо поетами), інакше вона не відповідатиме собі. Але зухвалим видається саме поводження, і не по відношенню до Адама чи Єви.

Можна прийняти апокрифічну Ліліт сотворену разом із Адамом у раю із пороху земного. Але світ їхнього дитинства не може бути «сиропним», як реальний світ раннього дитинства не буває нецікавим лише тому, що він до-сексуальний. Символічні дерева Саду лише вказують на майбутні незбагнені духовні відкриття і зростання. Тому «незнане» і «невідоме» завжди в майбутньому для будь-кого. Текст книги Буття криптографічний, і не варто сприймати його буквально.

Кохання і любов – «дещо різні речі», лише як бувають різними рівні єдиного цілого. Як, наприклад, корені дерева відрізняються від його крони. При коренях – і черви, і земне занурення (забуття), і солодощі земні; у кроні – спів небесних птахів, прозріння, насолоди вже духовного єднання. Але як можна протиставляти корені – кроні? Без коренів крона неможлива. Без гілля, без крони – корені абсурдні. Садівник дбає про все Дерево Буття. Або, як сирий напівтемний підвал відрізняється від мансарди з видом на море, сонце, зорі. Однак будинок без підвалин (фундаменту) – не будинок, навіть із мансардою. Будівничий знає як будувати.

До ерогенних зон, звісно, додається і потяг, і задоволення, і пристрасть не нами, до речі задумані. В усій природі, на своїх біологічних елементарних рівнях, існують ці мудрі речі, і з того виходять діти-квіти. Те, що я хотів сказати.

Про Ліліт, «її філософію» стільки сумбуру, що важко зрозуміти її справжню. Адже першоджерел не існує. То вона романтична, незалежна дама з потойбічним задзеркаллям, то вона – чорна, волохата вампірша, що поїдає дітей. Але, «навіть думка про те, що вона не може просити пробачення» у Того за чий рахунок все існує, утримується включаючи і її, то вона очевидно – велике стерво.

Я відрізняю Ваш сценічний образ від Вас, і розмовляв виключно з ним. Натхнення.
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-12-03 16:00:47 ],
на сторінці поезії     "на дзвоник у тиші"   Осадко Ганна

Обожнюю алітерації, та кажу собі: «Стоп!». Не кожною літерою – маю рацію, що хоче злягтися з сусідкою паралельно чи поперемінно. Неодмінно, засіки алюрів ліричних в моїх ареалах відмінні, та хай не керують раби господинею, тобто Душею. Свідомо, впущу лише кілька у дім, бо у мене всі – вдома. І гості поважні, уважні, хто де, на диванчиках, долі роззявили рота (хоч просила прочистити вуха – тупі арлекіни), щоб слухать мої аріозо. І – ружі, троянди, і рози, і сльози – жбурляти моїм «озоірам», «ажусам», «лельночам», «маіго»… О, іго! Не хочу, не можу, а треба! А кілька лакеїв келійних на дзвоник у тиші, де слід, внесуть і свою евфонічну осмислену требу, і тихесенько вийдуть.


Тілько вітер з осокою
Шепче: «Хто се, хто се
Сидить сумно над водою,
Чеше довгі коси?»
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-12-05 14:15:54 ],
на сторінці поезії     "Поет"   Фульмес Юлія

Дуже дотепно. Є й такі екземпляри, що готові на все те, Вами перелічене, аби бути на виду. Дійсно, неореалістичний вірш, з усіма сучасними ознаками.
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-12-05 14:38:07 ],
на сторінці поезії     " * * *"   Корнієнко Сергій

Дякую, Ваша оцінка вагома, бо така Ваша поезія, як:

Суне потяг крізь час з небуття в небуття...

близька мені, бо торкається того ж, вічного питання: хто ми і звідки. А ще хочеться знати - які ми насправді, у Вищому Сенсі. Друга частина - спроба відповіді на це.
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-12-05 14:40:40 ],
на сторінці поезії     "***"   Роса Тетяна

Може ми стаємо струмком, коли перестаємо вважати себе його краплею?
Коментатор Сергій Корнієнко, [ 2008-12-07 21:38:39 ],
на сторінці поезії     " РЕШТКИ"   Терещенко Наталя

Епітафія через Ваше перо вийшла із берегів особистісних. Це – страшно. Але це ПРАВДА. Мабуть світ таки дійшов свого апогею у самознищенні, що жінка пише вже цілі етнічні епітафії. Розділяю Ваші жалі. Але сьогодні я прочитав і надію, що після зими буде весна, у Тетяни Рибар (Сьогодні осінь порозклеює афіші).
1   2   3   4   5   ...   14