Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Марина Цвєтаєва (1892 - 1941)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Влад Псевдо, [ 2009-06-13 14:21:26 ],
на сторінці поезії     "Генералам двенадцатого года"   Цвєтаєва Марина

вибачте, але не 20-го, 12-го! це суттєво.
Коментатор Леся Романчук, [ 2009-06-13 14:52:38 ],
на сторінці поезії     "Генералам двенадцатого года"   Цвєтаєва Марина

Справді, йдеться про генералів 1812 року.

Який розкішний текст!
І тут оті магічні три сотні...
І як же їм солодко спиться, цим хлопчикам-генералам, цим "очаровательним франтам" далекого минулого під неземну музику Цвєтаєвського слова! Задля цього було варто жити і вмирати.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2009-06-13 15:18:56 ],
на сторінці поезії     "Генералам двенадцатого года"   Цвєтаєва Марина

Дякуємо, все виправили.
Коментатор Влад Псевдо, [ 2009-06-13 18:00:26 ],
на сторінці поезії     "Генералам двенадцатого года"   Цвєтаєва Марина

дякую що врахували завваження))
Коментатор Олександр Комаров, [ 2009-06-15 12:42:11 ],
на сторінці поезії     "Генералам двенадцатого года"   Цвєтаєва Марина

И чьи глаза, как бриллианты,
На сердце вырезали след —
Очаровательные франты
Минувших лет.
= = =
В одной невероятной скачке
Вы прожили свой краткий век...
И ваши кудри, ваши бачки
Засыпал снег.
Коментатор Олександр Комаров, [ 2009-06-15 12:44:16 ],
на сторінці поезії     "Генералам двенадцатого года"   Цвєтаєва Марина

"Вырезали" може замінить "оставляли"
А "яркий" не "краткий". В Цвєтаєвої здається так було.
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2009-06-15 12:54:03 ],
на сторінці поезії     "Генералам двенадцатого года"   Цвєтаєва Марина

С "вырезали", Саня, ты прав, а с "краткий" нет.
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2009-06-15 12:56:16 ],
на сторінці поезії     "Генералам двенадцатого года"   Цвєтаєва Марина

А вообще - откуда текст брался?
Вот эта строчка
"И сердце матери, - вчера" - в других источниках выглядит так:
"И сердце матери. Вчера"
Коментатор Олександр Комаров, [ 2009-06-15 13:23:22 ],
на сторінці поезії     "Генералам двенадцатого года"   Цвєтаєва Марина

В різних джерелах певно по різному. Самої Цвєтаєвої не спитаєш, хіба що рукописи справді не горять. А на видавців валити немає за що, час був не ера Милосердя. Тільки здається все ж "краткий". Та й чи не всі Тучкови як гоголівські Писаренки в одній битві лягли.
Ще чув "Царили вы на каждом бранном поле...", але це вже навряд. Все ж "Цари на каждом бранном поле..." виглядає більш оригінально.
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2009-08-27 10:06:21 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

Геніальна річ, той найвищий рівень, від якого сучасна російська поезія, на жаль, стрімко котиться в інший бік.
Зате залишається українська поезія, з її боготворінням жінки, Вітчизни, гарної мови.
Коментатор Ванда Савранська, [ 2010-01-24 20:29:49 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

Так, відчуваю, погоджуюся, думаю, що можна змінити. Хотілося зберегти цветаєвську риму.
Коментатор Ванда Савранська, [ 2010-01-24 20:33:54 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

І-ві... ні, не звучить. Хоча за смислом більше підходить. Ідеально було б віршАм.
Коментатор Анна Куртєва, [ 2011-12-31 23:39:16 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

МАРИНЕ ЦВЕТАЕВОЙ

Встречной рябины вдруг красная кисть
К сердцу приникнет и хочет ожить
В чувствах дерзаньем, а в мыслях строкой -
Так мы и ходим, Марина, с тобой.

Ноябрь 1984

ЦВЕТАЕВОЙ

Долго рабыней твоих смелых уст
Буду, Марина. Обет мой не пуст.
Жаль, что при жизни отдать не могла
Море тебе твоего же тепла.
Боль, что в беде для натруженных рук
Мало нашлось настоящих подруг.
Стон, что от мира коварства и зла
Хлеба на день получить не могла.
Ах, как жестока с тобою судьба:
Дочек и сына спасти не смогла,
Нет на земле ни следа, ни креста,
Только сестра, дотянувши до ста,
Бродит среди безымянных могил...

Но поднебесье - твое навсегда...
Может быть, легче тебе, чем тогда?
Может, познала гармонию сфер
"С этой безмерностью в мире" без "мер"?
Слышишь, как в каждом российском краю
Шепчут стихи, как молитву твою?
Видишь, не спят по ночам ведь в домах,
Верность тебе обретая в томах?
Знаешь ли сколько достойных детей
Любят тебя все сильней и сильней?
Хочешь ответить словами? Прошу:
Ты продиктуешь, а я запишу.

1976 - 1994 г.
Коментатор Анна Куртєва, [ 2012-01-01 00:18:37 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Цвєтаєва Марина

МАРИНЕ ЦВЕТАЕВОЙ

Встречной рябины вдруг красная кисть
К сердцу приникнет и хочет ожить
В чувствах дерзаньем, а в мыслях строкой -
Так мы и ходим, Марина, с тобой.

Ноябрь 1984
Коментатор Ванда Савранська, [ 2015-04-13 20:24:45 ],
на сторінці поезії     "Бабушке"   Цвєтаєва Марина


Продовгуватий обличчя овал,
Чорного плаття розтруби…
Юна бабусенько! Хто цілував
Ваші погордливі губи?

Руки, які у палаці колись
Вальси Шопена зіграли…
Кучері ніжно спіраллю вились,
Строге лице обрамляли.

Погляд спрямований, мов крізь віки,
До оборони готовий.
Так хіба дивляться юні жінки?
Юна бабусенько, хто Ви?

Скільки можливостей – в прірву землі,
І неможливостей – скільки?
Полько тендітна, лише в двадцять літ
Що Ви забрали навіки?

День був невинним, був вітер слабкий,
Зорі зійшли з небокраю…
Чий же, бабусю, жорсткий буревій
В серці моєму палає?
Коментатор Ванда Савранська, [ 2015-04-13 20:31:20 ],
на сторінці поезії     " * * *"   Цвєтаєва Марина


Учора в очі зазирав,
А нині – погляда на сторону!
Учора до пташок гуляв –
Всі жайвори віднині – ворони.

Розумний – а немов здурів.
Я ж – глупа, плачу, остовпілая.
О, крик жінок усіх часів:
«Мій милий, що тобі зробила я?!»

І сльози їй – вода, і кров –
Вода, – в крові , в сльозах умилася.
Не мати – махуча –Любов:
Не ждати вироку чи милості.

Коханих крáдуть кораблі,
Жене від нас дорога білая…
І стогін по усій землі:
«Мій милий, що тобі зробила я?!»

Учора – біля ніг лежав,
Рівняв з Китайською державою.
Долоні розтулив – упав
Мій світ – копійкою іржавою.

Я дітовбивцею в суді
Стою – немилою, несмілою.
І в пеклі крикну я тобі:
«Мій милий, що тобі зробила я?!»

Скажіть, і ліжко, і стілець:
За що тепер мені каратися?
«Націлувався – і кінець,
Щоб з іншою націлуватися!»

Привчив горіти у вогні,
Штовхнув – у ніч задубенілую!
Ось милий що зробив мені.
Мій милий, що тобі зробила я?

Я стала зрячою ізнов –
Все некоханій відкривається.
Де відступається Любов, –
Смерть - садівниця підкрадається.

Не треба й дерево трясти –
Свій час для яблука дозрілого.
За все, за все мене прости,
Мій милий, – що тобі зробила я!

11.07.2010.
1   2