немає в дерева автора
вітру окрім
немає в дерева автора
глини окрім
в яку проростає дерева
корінь довгий
на кілька метрів
немає в дерева вектора
крім життя

* * *
мов в хутрі звір - земля в траві
ти втомлений лежиш, простий
ти заважаєш їй рости
траві, що лізе із землі
ти спиш, а скоро буде дощ
дивлюся ворогу в лице
сиджу , не можу розбудить
бо ти підеш, не будеш мій

* * *
упала суниця - розбила тарілку
плодом закривавленим блюдце розбито
Денису писала листівочки ніжні
Відписував він із хрущоб Антрациту
писала поезії, глави з роману
чужі дарувала прикольнії фотки
писала Денису з підступною ціллю
з листів від Дениса робить папільйотки

* * *
весна іде на звук
на серця тихий стук
весни боюсь, весною
ми мусимо кохати,
а я така слаба

* * *
на, слідкуй за рухливістю зірки
і коли все з усім співпаде
ти приходь назавжди і живи тут
в ролі затишку, наче символ

* * *
холодно, щось так холодно
теплого дайте, теплого
ніж заберіть, мій ніж
холод мене обійме
і поцілує в голову
стане удвох веселіш

* * *
щури наснились
чого б це, милий?
нестерпно нудить
втрачаю сили
гарячим болем
пульсує пах
в паху - мій страх

* * *
в занімілих долонях
спить оголене небо
в небі - все так, як треба
в небі - тіні-блукальці
ці оголені руки
одна одну зігріють
зрозуміють насправді
ці оголені пальці

* * *
я неприваблива
чума
я радіація я джаз
всі відбиваються у шклі
і я сама по кілька раз
і в відображеннях моїх
у кілька поверхів - серця
є стіни дах у вікнах день
і в камері по два жильці
і ти живеш тепер в мені

я не аліса не лоліта
не целюлозна не елітна
не целюлітна не шукаю
поліграфічні кращі фірми
порнографічні кращі фільми
я піна я не афродита
я зникну через сім секунд
піду в пісок піду у грунт
я не феміна я фініта
* * *

Я жию у Львові
В поганому домі
Сплю мало
Я - кістка птаха, наповнена ртуті
По суті
Вже кілька днів
Життя -
Там де ти
Людинозалежна
Багато магазинів книжкових
І нема куди
Сміття
Кидати
На церковному подвір'ї зґвалтована
Байдужістю
Своєю
І казковою красою
Цього міста
Слова "терцероль"
Токати "ре-мінор"
Слухай далі...

* * *
А містом йдуть чутки
В повітрі вже вирує
Всі хочуть подивитись
На той вогонь чудний
Що світло
Й біль дарує
І залишає попіл
Я -
Пломінь той дурний
Що біль дарує
Й світло
А містом йдуть чутки
Що я вогнем вагітна

* * *
Магазин-салон "Смуток"
Все для похорону
Ще однієї спроби зачаруватися
Але вечір теплий
Диво вже сталося
кожен сам собі неформальний лідер
почуття неможливо передати словами
і саме тому в намаганні цім є краса,
бо мета недосяжна


* * *
теплі тіла дерев
плетиво протиріч
я - біла риба - день
ти - мертва риба - ніч
ти - не живий, ти - мрець
фарба і формалін
навіть коли ми вдвох
кожен із нас один
груба бездумна плоть
дикий гарячий рух
кожен твій рух углиб
з нас витрясає дух
душу із мене геть
крихти життя і ті
ти убиваєш нас
ми вже легкі й пусті
геть від самих себе
далі і далі ми

Я - Київ , я стомилася від себе
я пліснявію гола просто неба
бо дощ іде по вулицях моїх
йде танцювати рок-н-рол у ліс
вода іде з Майдану на Узвіз
вода бліда в артеріях моїх
бліда вода попри критичні дні

* * *
я і тінь від мене
тепла і кульгава
ідемо на шпацир
небо наче кава
п'ю й мені смакує
алкоголь повітря
ліхтарів цукати
мокрий цукор снігу
ласощі до свята
чорне небо з білим
теплим ніжним тілом
молодого...

* * *
поруч з жонатим шофером
разом в машині півнеба
джазова молодь Вкраїни
йму переходить дорогу
онде стартуюча Єва
грошей нема принципово
хоч би шофер здогадався
трохи підкинуть небогу
надто вже хочу додому
їсти

* * *
що це за видиво суне
хто онде лізе рогатий
схоже, тролейбус при-
" п'ятий "
злим павутинням до неба
саме його нам і треба
гуркіт і курява, крики
стогне, двигтить під ногами
наче прокинувсь Еребус
гомін і лемент великий
мила, не бійсь, то тролейбус
виїхав нагло з-за рогу
сірий, мов день, недолугий
небо взялося за роги
й наче б то оре дорогу
імпровізованим плугом


* * *
серце - червона рибина
знову тікає до тебе
в синій в блакитний до моря
в синій в блакитний до неба
там вони плавають разом
синя й червона рибини
синя - твоє мертве серце
синє з блакитних глибин

* * *
крізь вікна окулярів
я бачу зимний Київ
цивільний
інфантильний
він душу з мене випив
тепло із мене виїв
спостерігала Київ
і поглядом сковзала
і голос захлинався
у куполі вокзалу
немов вино у чаші
немов вино у чаші
бароко
рококо

* * *
в тебе очі святої Терези
щось в тобі від святої Терези
може те, що ти теж
давно мертва

* * *

я наче холодна
із крану холодна вода
хлорована кров цього міста холодна проста
я маю надію, я намір плекаю проста
дістатись до ваших сердець - мов прозора вода
та наче масло ви
біжи хапай лови -
душа тікає десь
ви розтікаєтесь
інакші в іншу мить
водою не одмить
ви наче темний віск
з брудними травами
олія грішних звізд
з жовтавими плямами

я плачу голодна
на люди голодна реву
я хочу проникнуть у масло, у віск , у траву
та скільки не бовтай - з водою змішати ніяк
я стану другою, та вашою стану не я

* * * *

Дивись, навіть тінь твоя
землю зігріла

* * *

Спить він на двох боках
В нього зацвілий ніс
Він не схожий на нас
йде через темний ліс - все бачить, все чує, найменший порух,
найменший подих, найтихіший стукіт серця найнепомітнішої пташки - в нього гострі пазурі, в нього брудні ікла, він дихає зовсім по-іншому, повітря зі свистом і хрипом вилітає з його ніздрів, в нього кров інша, він їсть сире м'ясо, він ніколи не зрозуміє нас, а ми ніколи не зрозуміємо його
Це хижак, це Їжак
Має в роті вужа
Змієносець

* * *

придавлена тінню твоєю
лежу в депресивному стані
нічого не годна робити
ні встати, ні руку здійняти
й не думав, а все-таки влучив

* * *

вівця з зеленого листя
не їсть зеленого листя
уперта
чи хоче вмерти
не їсть ні трави ні квітів
хто чув - щоб траву жаліти

* * *

налила води у сито
пішла поливати літо
нехай росте, вже пора
дивись, зима вже стара
весну-красну й не помітим
аж осьде - полите літо
ходила, співала, звала,
сама з собой розмовляла
а голос глибокий, темний
неначе потік підземний
мов чорна земля, мов мох

* * *

Де мої кози
Де мої кози
У Ізраїлі
Ось мої кози
Ось мої кози
Йдуть у армію

* ** *

із панків найкращі найсправніші ельфи
ось кава, ось зошит з івриту, мессіре
сьогодні, здається, прем'єра у "Дельфах"
а чуєш, як плаче в ефірі Земфіра
то, мабуть, на дощ
то кінчається жовтень

* * *
тихо співає тихо
баба спиває лихо
котить яйцем по тім'ї
друзі мої зникають
йдуть (бо надворі вечір)
спати в щасливі сімї

* * *
я - фламенко я - фламінго
целюлозна целюлітна
я - Аліса Я - Лоліта
я потрапила в пригоду
я ношу в своєму тілі
замість крові теплу воду
а метро немає більше

* * *
я повертаюсь до певного міста, бо тут
мешкає ще молодий, світлий ніби-то бог
вічна одна і, напевно, магічно один
може, судилося трохи пізніше удвох
може, тепер. Якщо так -
то подай мені знак
час обертається, задом плазує, мов рак
дні, як клітини, з'їдає минулі, мов рак
наче пухлина у мозку того Бога

* * *
доторкнися до мене - кричу кожним порухом подихом
доторкнись до тих місць що не є ерогенними зонами
кілометрами вкрадений прагну тебе закортіло
тіла
мертвого наче
душею
торкнися мене

Трапилися одна одному
Дня серед міста
Містичного
Антикварного
Яке мене
То бере, то
Не любить
Вина
А любить
Його
Сміх
Живий
В очах
Щось справжнє
Думають
Різними мовами
Про різне
Розрізати
Лишай самотності
Безсилі
Слова
Ми
Не
Вже звикла
Без нього
Не можу
Надивитися
Декорації
Чорні як цегла
Червоні як дорога
До Бога
Жовті як старі будинки
Іграшкові
Що пахнуть сонцем
Блакитні як його
штани
Сині як його
Серце
Білі як весна
Дерев
Дитина
Безголова
Сонна
Але вміє
Швидко думати
Слова пусті
Навіщо
ти живеш
Навіщо я люблю
Тебе
Тримати за руку
На цвинтарі
Красти звідти свічки
І читати в Домініканському соборі
Вірші Чубая
Бо як інакше
Бога
Славити?

* * *