щоб сни твої птахами,
де опала хвоя,

коли вже час і двері зачиняють,
безсоння м’яко підкрадеться з тишею,

Біжи. відколи небо перестане тобі сипати дощі. Мовчи. допоки не згасне на ньому остання зірка. П"яній. відколи життя перестане тобі платити. Цілуй. допоки губи не пектимуть тобі душу. Мабуть, ми будемо разом, коли підсніжник проб"ється крізь асфальт.