Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Галина Косович (1989)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Галина Косович, [ 2009-03-18 19:08:07 ],
на сторінці поезії     "***"   Косович Галина

Так, Чорі (нічого що я так звертаюсь?), автору близькі його твори, тому його бажання їх популятизувати природне. Більше читачів - більше коментів, спілкування, удосконалення.
Це моя думка. І мене приколюють протилежні, бо ніде такого немає правила, щоб постояти за себе вважалося неетично. Але, дійсно, ми просто обмінялися думками, чому б і ні?:))
До речі, якщо кожен проголосує за себе, то
це не буде мати взагалі ніякого значення для рейтингу. Оце дійсно прикольно, мдя :))
Коментатор Галина Косович, [ 2009-03-18 19:17:32 ],
на сторінці поезії     "***"   Косович Галина

Пане Олександре, психологи кажуть , що натхнення й усі відкриття ідуть з несвідомого, а несвідоме не має мови. Я щось таке хотіла висловити цим віршем.
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2009-03-18 19:55:13 ],
на сторінці поезії     "***"   Косович Галина

(Звісно, нічо! :)
Хіба я казала, що постояти за себе неетично? Відстоюй свою думку у віршах, у коментах, сперечайся, не погоджуйся - будь даска. У цьому проявляється твоя і будь-кого творча особистість. Але я не вважаю голосування за себе проявом відстоювання себе :) Така моя точка зору. А твоя і адміністрації - інша. Ну, і чудово. Чим більше точок зору - тим вевселіше :)
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2009-03-18 20:21:00 ],
на сторінці поезії     " ***"   Косович Галина

За формою сподобалось все. За думкою сподобалось, починаючи з рядка "Але ж матадор не знав". Тыльки от останный рядочок бех "хтося" краще був би. Наприклад: "Але й це вже було сказано до мене" (до того ж, ти звільняєш у такому разі читача від сумнівів: а чи знає автор, хто ж це сказав :))
Ну, і в першій частині "по різних редакціях".
Коментатор Олександр Комаров, [ 2009-03-19 08:30:49 ],
на сторінці поезії     " ***"   Косович Галина

Сказав товариш Сократ. Не той що пенальті з півтораметра в "дев'ятку" клав, а той що цикуту любив. За Десятинну церкву зараз стане боротися Тернопільська облрада а за Мадонну побореться Барак Обама. Нє Мадонна сама за себе побореться і за Ван Гога з японцями. :-))
Галино, сподобалось усе. Уява у Вас достойна Академіка Капіци.
Коментатор Лариса Коваль, [ 2009-03-19 08:55:21 ],
на сторінці поезії     " ***"   Косович Галина

Цікаво, сподобалась незвичність думки. Чорнява Жінка права про останній рядок. Щастя і любові!
Коментатор Галина Косович, [ 2009-03-21 10:17:03 ],
на сторінці поезії     " ***"   Косович Галина

Дякую, Чорі! Сумнівні місця здається виправила:)
Коментатор Галина Косович, [ 2009-03-21 10:20:09 ],
на сторінці поезії     " ***"   Косович Галина

Пане Олександре, я навіть не сподівалась насправді на позитивний відгук і чекала ігнору або розгрому за свої екперименти.) Дякую Вам!
Коментатор Галина Косович, [ 2009-03-21 10:20:48 ],
на сторінці поезії     " ***"   Косович Галина

Дякую, пані Ларисо, навзаєм!!!
Коментатор Людмила Калиновська, [ 2009-03-22 08:16:52 ],
на сторінці поезії     "***"   Косович Галина

Дуже гарно!!!Ну, дуже гарно...
Азалія - квітка витончена... і примхлива!
Немає слів!!!
Коментатор Людмила Калиновська, [ 2009-03-22 08:23:41 ],
на сторінці поезії     "***"   Косович Галина

...Де починаються слова,
Там починається порожність,
Гріховність мислі,
Дум ворожість
І замість серця - голова...

ЗдОрово сказано! Вітаю, Галинко. Ви розкрили (викрили!!!!) суть людини. Духовність давно поглинула раціональність. А це - прикро... Ми говоримо тільки ПРО ДУХОВНІСТЬ. Насправді ці слова порожні... І тоді приходить РАЦІО...
Коментатор Галина Косович, [ 2009-03-22 23:03:40 ],
на сторінці поезії     "***"   Косович Галина

Пані Людо, дякую, шо читаєте і коментуєте мої вірші! Ви праві, кімнатна азалія і правда витончена і примхлива, а реліктова має отруйний нектар.
Коментатор Юлія Івченко, [ 2009-03-25 02:52:09 ],
на сторінці поезії     "***"   Косович Галина

станнім часом багацько Немо... ( Змістовний твір.
Коментатор Галина Косович, [ 2009-03-25 10:57:25 ],
на сторінці поезії     "***"   Косович Галина

Дякую за "Змістовний твір", Блакитна кішко.
А стосовно Немо..., я не бачила, що тут був ще один. Але здається, то зовсім інший Немо, не мій.
Хоча, я можу переіменувати Немо на Врунгеля, а Наутіліус на шхуну Біда ( так, здається вона звалася) Від цього зміст не постраждає, чи не так?
Коментатор Костянтин Мордатенко, [ 2009-03-25 12:37:41 ],
на сторінці поезії     "***"   Косович Галина

Дозвольте про маленькі огріхи: правильно не "матрас", а "матраЦ"...
Є моменти, коли закрученість чи нагромадження цікаві тим, що читач сам відгадує, тлумачить (вірно тлумачить), робить відкриття - і всередині читача відбуваються процеси - він задоволений від власної кмітливості. Якщо він задоволений від цього (тобто прочитавши вірш - зробив відкриття) - йому сподобається вірш. Тобто це такий розумово-поетичний ребус (чи поетично-розумовий). Ось у Вашому випадку Ви майже підійшли до цієї межі - коли вірш стає своєрідною головоломкою, але заважає цьому... Що? Не скажу... Щось заважає. але то може бути. Моя думка - субєктивна. А вірш ваший - обєктивний!
Успіхів Вам!
Коментатор Галина Косович, [ 2009-03-27 21:18:25 ],
на сторінці поезії     "***"   Косович Галина

Огріхи виправила, пане Костю і навіть присоромлена, що їх припустилася:(
Ваш коментар цікавий, хотілося б, щоб Ви все-таки висловили до кінця свою думку. Бо знову ж таки маємо ребус:)
Коментатор Костянтин Мордатенко, [ 2009-03-27 22:25:30 ],
на сторінці поезії     "***"   Косович Галина

Дозвольте Вам висловити свою (як то кажуть НМСД):
* "Я живу у своєму сумному домі без вікон," - думаю "своєму сумномі" - якесь слово зайве, адже "без вікон2 вказує, що це дом сумний, а те що "живу у домі2 - і має на увазі, що він Ваш. Тобто якби замінити слова, ну напр. "Я живу в затісному домі без вікон"... ну щось таке...

* "Наодинці зі стінами й сірими напівснами," - думаю слово "стінами2 - зайве або слабке слово. Якби замінити його на "Наодинці з думками і голодними (або холодними) напівснами"...

* "Силуетами мрій, що давно вже до мене звикли," я б також цей рядок підсилив: "І приходять до мене бажання (напр. або думки, але вже було... чи щось інше) не знаю з відки"

* "прозорими тінями " - не бачу цього образу6 Тінь не може бути прозорою (нмсд).... Можна було б "безтінними тінями" чи вже якими...

* у цунами хвилі? Я думаю, що щось більше ніж хвилі... Може "пащі" чи "безодні"... Бо "хвиля2 для цунами - замаленьке порівняння...

Отак... вибач, але не мав на меті щось поганого...
З найкращими побажаннями - Костя.
Коментатор Анатолій Сазанський, [ 2009-03-27 23:17:49 ],
на сторінці поезії     "***"   Косович Галина

(Мандрівний Поет)

..Я ЖИВУ У ТВОЇХ ПОСМУТНІЛИХ ЛУКАИХ,
ЗАГРАТОВАНИХ ВІЯМИ КОЛЬОРУ КАВИ -
У КОХАНИХ ЗАБУТИХ ОЧАХ...
Коментатор Тетяна Роса, [ 2009-03-28 02:24:36 ],
на сторінці поезії     "***"   Косович Галина

Галю, у Костянтина своє бачення поезії і світу, досить відмінне, до того ж він чоловік, а чоловікам подобаються сильні акценти і конкретність.Тобто я пишу цей коментар не тому, що хочу посперечатись з Костянтином,а тому що мені, як жінці, подобаются напівпрозорі кольори Вашого вірша.Почну з того, що "жити у домі без вікон" можна і весело - просто відрізано від світу, а тому у слові "сумний" таки є потреба, як і у слові "своєму", бо жити ж можна і у чужому домі. Отже,"Я живу у своєму сумному домі без вікон," - сум і втрата зв'язку зі світом.
"Наодинці зі стінами й сірими напівснами," - стіни обмежують, давлять, а крім них - нікого, лише сіра одноманітність існування у житті-напівсні.
"Силуетами мрій, що давно вже до мене звикли," - це відсутність бажань і нових мрій, а старі мрії вже й не мрії, а так, просто згадки про те, що мріялюсь.
"І прозорими тінями хвиль торішніх цунамі" - по-перше, тіні таки прозорі, бо крізь них видно те, на що вони падають, а по-друге особисто я бачу за цими словами сильні почуття у минулому, і, користуючись словами цієї фрази, тлумачення її образів можна можна було б розширити набагато більше, ніж це роблю я."Хвилі цунамі" - тому що почуття можуть бути такими ж неочикуваними і сильними, вони можуть накотити і розтрощити, в них можна потонути, а можна й вижити, але після них вже точно не буде так, як було.
"Не пишу й не чекаю листівок без адресата," - не маю сподівань на майбутнє.
"І мене не цікавить, хто преміг на дербі." - можна сприймати буквально, а можна трактувати як байдужість до вічних перегонів суспільства під назвою "Хто кращий?", бо це суєта, а ще чому б і не збайдужіти до світу, якому байдуже до того, хто залишився сам на сам зі стінеми і самотністю?
Але..."Та чомусь одну лише річ так хочеться знати...І чому усміхається місяць навіть в ущербі?" - ось воно, те, що вносить надію і робить вірш світлим.:)А місяць ущербним не буває, просто він на таким здається. Як думки інших, коли вони не споріднені нашим.Так, як мені - думки Костянтина відносно цього вірша. А Костянтину - Ваш вірш, Галю.:)А якщо я неправильно зрозуміла Ваш вірш - видаліть мій коментар, щоб він не псував сприйняття іншим.
Костю, не сприйміть мій коментар, як ворожість до Вас. Це просто інша думка, яка має право на існування, так само, як і Ваша.:)
З найкращими побажаннями - Роса.
Коментатор Костянтин Мордатенко, [ 2009-03-28 12:25:10 ],
на сторінці поезії     "***"   Косович Галина

Шановна Тетяно Роса! Написали Ви добре: з обгрунтуванням і відповідно до свого світобачення. І немає в цьому нічого поганого. Я зазвичай рідко роблю такі ось "розумності", адже розумію безрезультатність моїх слів, адже по-сіту я апелюю автору і не погоджуюсь з ним... Ну, яка нормальна людина буде з цим погоджуватися? Я за своє життя стільки наслухався від отих старів дідів-членів НСПУ, скільки мені перший редактор крові попив (це ще видаючи свою першу збірку), що я сам лютував, нервував, але перероблював... Звісно зараз дивлюся на власні вірші і бачу огріхи, деякі є слабкі місця, в чомусь неточності, деякі слова замінив і підсилив - і то нормально. Але з віком (ну, це вже я загнув, звісно "з віком") проходять почуття, слабшають або підсилюються відтінки. Тому не можна однаково написати про ВЕСНУ чи КОХАННЯ в 20, 30, 50 років: кожному віку своє. Але залишається сталим одне: чіткість думки і серце автора. Тому потрібно спішити писати, адже поезія - це справа молодих! Я колди читаю вірші, то у одиниць авторів (безумовно сучасні класики) находжу зі свого боку і зауваження і помилки, а особливо - це нечіткість образу, завуальвано під марку "модернізм" свою неосвідченість і неначитаність, брак таланту... а вражає, то це - аморальність опоетизована статевість... перенесення тваринницьких інстинктів у поезію. І автор не відчуває, що це відразу стає гидотою: З посмішкою і дивним сяйвом у очах він носиться з даними віршами, як дурень з писаною торбою, а усі аплодують: видавництво видає, люди читають... Якби хто хотів позмагатися зі мною у словоблудіі, або матюгальництві, то не гарантую, що він би у мене переміг. Але я цього не виставляю і не приємлю у справжньому вимірі. Ось така відповідь. А вірш авторки - хороший.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15