Юлія БережкоКамінська (1982)
|
Не омини мене милістю бути у серці Твоєму,
В якім у кільцях галактик нові визрівають зорі,
І десь блукає планета, де – осінь в забутім Едемі
Останні струшує яблука на простирадла історій.
|
Рецензії поезії
нема
Рецензії на вірші
нема
Рецензія авторської аналітики
нема