ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Самослав Желіба
2024.05.20

Наталія Близнюк
2021.12.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія БережкоКамінська (1982) / Рецензії

 АДАЖИО “ЮЛИЯ” О книге Юлии Бережко-Каминской «МІЖ ВИДИХОМ І ВДИХОМ»
Некоторые, а может быть, и больше того, стихотворения, которые вошли в эту Книгу, Юлия показывала мне и раньше, но Книга, естественно, – другое, не просто подборка стихотворений, сшитых одной обложкой.
Почти неделю мы с Книгой прожили вместе, действительно общались: я перелистывал страницы, читал, вчитывался, перечитывал, что-то отмечал – карандашом на полях в Книге или просто – следами, «отметами» в памяти…
Она, Книга, сначала немного гостевая, приемная что ли, все-таки позволяла мне, моим глазам и рукам, уму и сердцу, чему-то еще там все это проделывать: читать, познавать, исследовать, анализировать, и со временем, вернее – через несколько дней и ночей, мы познакомились, сблизились, узнали друг друга получше, хотя, разумеется, не до конца, не до исчерпания, что, как и при общении с человеком, в принципе невозможно, и, главное, пожалуй, отношения наши сделались доверительными…
Что-то я рассмотрел, узнал, прочувствовал... Что-то, конечно, осталось „за кадром”... И это – естественно... Не все исчерпаемо – в любом человеке и в книге...
Что-то такое, надеюсь, и Книга – обо мне узнала...
Потому что мы друг от друга ничего не скрывали.
И потому что с нами все время незримо была и сама Юлия…

Вообще-то они похожи – Юлия и ее новая Книга, обе на одно лицо – Юлино, естественно, и Юрий Косин своим снимком-портретом однозначно подтверждает это – смотрите, всмотритесь – и в Книгу, и в Юлию!..
Обе – чудные, милые, светлые, ясноглазые юные женщины, с открытым взглядом и сердцем, мягкими чертами нашей земли и людей и прочее – в таком же роде... И тихостью, миропокоем Ворзеля...

Ну, конечно же, – это интимная лирика, так даже: интимная женская лирика.
И хотя я больше расположен к просто лирике и безродной, а не „мужской” или „женской”...
Но почти все читается с интересом, вниманием, увлечением...
Может быть, не так буквально, что „между выдохом и вдохом”, но на одном дыхании – если есть на то время...

Еще одна моя читательская движущая сила, замечательная особенность Книги – доверительность, вот здесь, сказал бы, – интимность отношения Автора ко мне, как читателю, потому что, кажется, – это мне одному доверяет Автор свои сокровенности...

И мастерство – уже сейчас совершенно очевидное, естественное, природное, как будто изначально заложенное в природе человека, а не приобретенное какими-то чрезвычайными усилиями. И вполне способное, готовое, расположенное к развитию, совершенствованию...
И письмо, стихосложение, стихосотворение – в меру зрелое и уверенное, и, вместе с тем, легкое, прозрачное, спокойное, не усложненное какими-то изысками, вывертами, цирковостью, театральностью, всякими там декорациями, конструкциями, композициями, наворотами, наговорами, бросками, избыточным эпатажем и т.д.
И себя никто не выставляет, при всей откровенности...

И необычные авторские рисунки – белым по синему, белыми точками по синему своду!
Это не иллюстрации, скорее – еще одна, самостоятельная параллельная тема жизни и поэзии Автора, своеобразный, но, несомненно, – тоже текст. Только он иначе читается: надо всмотреться, войти в содержание, сюжет этой графики, этих графических текстов, прочитать, разгадать, осознать, если удастся… Правда, помогает созвучие с текстом печатным – словным и строчечным…

О чем эта Книга? Разумеется, о любви и обычных, неизбежных составляющих, элементах этой стихии, включая все времена года, но более всех – осень, тоску, страдания, боль и т.д. Всего этого (последнего), довольно много, это и удивляет несколько, с оглядыванием на возраст и жизненный опыт Автора, но и проявляет, подтверждает, свидетельствует саму ее живость…

Конечно, есть Стихотворения, и их немало, которые видишь и слышишь, чувствуешь сразу – уже при первом касании, с первых же слов и звуков, созвучий – в них и с тобой. Как правило, они явно выходят за рамки этого формата и стиля – т.н. интимной женской и камерной лирики, они внеличностные и внеформатные, так кажется, что над землей они и бытом, над нами тоже и выше нас, всех наших сегодняшних страстей, любовей, забот, переживаний, страданий, тревог и страхов...
Эти Стихотворения, конечно же, выделяешь, читаешь и перечитываешь, и хочешь читать вслух своим собственным голосом, слышать еще и такое звучание, еще раз и таким образом удостовериться в созвучии со- и единодушии. И они, как по мне, могли бы, без всяких других приложений – сопровождающих, дополнительных стихотворений составить содержание этой Книги, саму Книгу. И Книга ничего бы не потеряла, даже напротив, думаю...

Еще раз, в заключение: всегда новая книга – это большое событие в жизни автора, и эта Книга для Юлии – тоже, несомненно, событие, и мне они обе – Книга и Юлия всячески – и поэтически, и по жизни – нравятся, и это также несомненно и немаловажно.

Пожелание – продолжать поиски, жить, любить, писать... Лирику, конечно.
Хорошо бы так – без оговорки, определения, предостережения, что она интимная...
И пусть всегда звучит Ваше Адажио – по вінця, по вінця...

Спасибо Вам, Юлия, Книга, за внимание и доверие!..

Владимир Ильин, киевлянин, поэт, профессор.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-10-02 23:24:34
Переглядів сторінки твору 2004
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.043 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.803
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.01.08 21:46
Автор у цю хвилину відсутній