Автори /
Олександр Олесь
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Моїй матері
•
* * *
•
На чужині
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Дух наш пречистий
•
Лебідь
•
Ти не прийшла
•
* * *
•
Заходить сонце
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Три менти
•
1906
•
В Криму (уривок)
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Айстри
•
Чари ночі
•
* * *
•
Лебединій зграї
•
* * *
•
Безсмертники
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Люблю! Як в перший раз люблю,
Хоч це любов моя остання…
Хоч це любов моя остання…
Гори сплять, повиті млою.
Спить давно уся земля, —
Спить давно уся земля, —
М.Фабіановій
В золотій смушевій шапці
Циган-вечір сходив з гір,
Циган-вечір сходив з гір,
Хто в час пожежі край свій кине
І, як боюн, в чужий втече,
І, як боюн, в чужий втече,
Приснилося, що я вернувсь додому.
Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,
Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,
Схилив я голову і йду поволі
Дрімучим лісом в самоті.
Дрімучим лісом в самоті.
Не вірив я в життя по смерті,
Тепер я вірю в диво з див.
Тепер я вірю в диво з див.
Коли я вмер — забув, не знаю…
Я в чорній прірві забуття…
Я в чорній прірві забуття…
Нехай мене чарують квіти,
Нехай життя їм віддаю:
Нехай життя їм віддаю:
О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
То крихту рідної землі:
Як жити хочеться! Несказанно, безмірно…
Не надивився я ні на зелену землю,
Не надивився я ні на зелену землю,
Дух наш пречистий, дух наш народний,
Над нами сходить в сю мить сьогодні.
Над нами сходить в сю мить сьогодні.
На болоті спала зграя лебедина.
Вічна ніч чорніла, і стояв туман…
Вічна ніч чорніла, і стояв туман…
Ти не прийшла в вечірній час…
Без тебе день вмирав сьогодні,
Без тебе день вмирав сьогодні,
Італійська ніч підкралась,
Розлила солодкий чад;
Розлила солодкий чад;
Праворуч — сонце і пожежі!
Палають гір високих вежі,
Палають гір високих вежі,
Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,
Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,
Хіба не бачите, що небо голубіє,
Що сонце ранками всміхається ніжніш,
Що сонце ранками всміхається ніжніш,
Прокляття, розпач і ганьба!
Усю пройшов я Україну,
Усю пройшов я Україну,
Ой була на світі та удівонька,
З серцем, повним смутку-горя,
Утомився я ходить
Утомився я ходить
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Чужинцям кинуте на сміх!
Невже твої уста-коралі
У моря щастя я знайду?..
У моря щастя я знайду?..
Везли їх, зранених в борні з солдатами,
Везли їх, стомлених в тюрмі за гратами,
Везли їх, стомлених в тюрмі за гратами,
Тихше, тихше: ходять звірі,
П'ють народну кров вампіри…
П'ють народну кров вампіри…
Він жив один в своїй пустелі,
В краю думок і мрій своїх,
В краю думок і мрій своїх,
Осріблені місяцем гори блищать,
Їм кедри і сосни казки шелестять,
Їм кедри і сосни казки шелестять,
Ні, забуття не дасть мені й сама природа…
Нехай вона і дивна, й молода,
Нехай вона і дивна, й молода,
Ти зовсім мене не кохала,
А я був повинен забуть…
А я був повинен забуть…
Дві хмароньки пливли кудись
В убранні золотім
В убранні золотім
Гроза пройшла… зітхнули трави,
Квітки голівки підняли,
Квітки голівки підняли,
Вгледіти щастя, зомліти, осліпнути,
Скрикнути тільки: "Мій раю!" і стратити…
Скрикнути тільки: "Мій раю!" і стратити…
В болотах жаби рай знайшли
І там плодились і згнивали,
І там плодились і згнивали,
Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли,
Умились росою, вінки одягли,
Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
І б'ють піснями в груди:
Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні
Вогнем страждання запалить,
Вогнем страждання запалить,
Ви в ірій линете від сірого туману,
Від сірих днів, від суму і нудьги
Від сірих днів, від суму і нудьги
В дитинстві ще… давно, давно колись
Я вибіг з хати в день майовий…
Я вибіг з хати в день майовий…
Вони давно вже втратили життя,
В них згасло все, що тільки малось,
В них згасло все, що тільки малось,