Занадто багато болю.
Занадто багато тебе.
Я знаю, ти вписаний в долю,
Та я не корю за те.

Ти міжгалактична зірка,
Що десь над землею висить.
Ти без аромату квітка,
Що серце моє полонить.

За що люблю, не знаю.
За те, що не маю речей.
За що тебе проклинаю,
За те, що багато ночей….

Без тебе душа не спокійна,
Без серця і я вже не я.
А серце мені необхідно,
Лише щоб для тебе жила.

Вертайся, коханий, до раю.
Вертайся до блиску в очах.
Хоч ти і геть невблаганний,
Вертайся в наш рай на вогнях!
28.08.09

Природо, до тебе на колінах звертаюсь я!
поки вдихаю твоє чисте повітря,
ніж мене у своїх обіймах!!!!
пести ласкаво своєю травою,
вкривай мене глибокою водою.
яскравими квітами мене заплітай,
сьогодні, Природо, я твоя, Знай!
а завтра опинюсь в міцних обіймах Міста,
забуду, як гарно було з тобою.
і не захочеться мені знову їсти,
що приготовано було тобою.
я не згадаю твої солодкі поцілунки,
що на шкірі моїй залишила,
лише кайдани - Міста готунки
на шию собі почепила.
і знов сірими стануть мої очі,
які з тобою були зелені.
і знов бачу запилені ночі,
що з тобою були шалені.
не побачу я довго польових квітів,
не вдихну сонячного проміння,
на собі не відчую зелених тих вітів,
Що в землю сховали коріння.
Природо, приречені ми
бути з тобою не поруч.
але в душі моїй, на глибині,
з тобою я бути хочу!


18.05.09

Харків – моє рідне місто.
Я так багато про тебе не знаю.
Так мало, що хочеться влізти
До твого безглуздого раю.

Я бачу історії безліч.
В твоїх вже не вічних спорудах,
І мене охоплює розпач,
Через те, що в них вже я не буду.

Ми блукаємо стежками міста,
Не зважаючи на перешкоди.
Ми шукаємо де нам присісти,
Не важлива нам харківська мода.

Харків до нас промовляє,
Тим, що в інших ти не побачиш.
І сльозами він нас омиває,
Я щаслива, що ти вже не плачеш.

Старовинні споруди, театри,.
Їх ніхто вже не памятає,
Семінари, музеї, контракти.
І багато чого ще не знає.

Тиша вечірня спадає.
Думки мої бешкетують.
Я ще багато не знаю
Що нам це місто дарує.

23.04.09

У горлі передоз алкоголю.
У сусідній кімнаті оре щось з 80х…
Та мені, як завжди, до біса.
Ковтаю холодне морозиво,
лише щоб затушити алкоголь в своєму горлі.
Воно шоколадне.
І білі вершки на ньому немов хмаринки,
На яких я літала до цього дня.
Ти лишив мене останніх мрій.
Мені дуже боляче,
А іншим просто немає до мене діла
А тим паче, до моїх бісових переживань.
Читаю все, що присвячено йому….
Серце крається….
Душа просто гине…
Згадую все, що він мені казав….
І я померла в усіх змістах цього слова…..
Я більше нікому не потрібна….
Але вибору не має, треба жити.
Завтра почну все спочатку.
Я почну нове життя.
Я почну своє завтра з того,
що забуду все, що було….
Запрошу подругу до себе.
Ми вип'ємо 0,7 на двох (підемо проти правил)
А ти, залишися у вчорашньому дні
З усім всім,що ти мені винен.
Моє минуле покінчить самогубством.
А я залишуся жити.
Всі хто є у моєму житті не помітять змін.
Навіть ти, хоча тепер тебе тут зовсім немає…
Ти боявся втратити мене?!
Тобі самоу не смішно?
Відповідати на міліон жахливою брехнею?
Ти навіть не уявляєш, ким я була для тебе.
Але тепер будеш жаліти, що винен мені увесь світ!
Та тобі до біса все. лише щоб вона була коло твоїх ніг.
ти бажаєш щоб вона була поруч і лише з тобою.
що їй спадає на думку ти не знаєш.
а інша вважає за щастя лиш подивитись на тебе...
і зовсім немає різниці чи ти поруч чи все ж таки на відстані,
просто кілометрами вимірюється її щастя.
Вона робить багато дурощів,
лише для того щоб ти звернув увагу на неї.....
а тобі все до біса....лише щоб вона була коло твоїх ніг….
А я для тебе ніхто. Я вчора зріклася тебе.
Все це минуло як страшний сон….
21.12.08

220 Вольт по серцю
і не треба більше перцю,
220 Вольт у душу,
я від тебе бігти мушу,
220 Вольт у розум,
більш не витримаю дозу
220 Вольт по тілу
більше жити не схотіла.

220 й слово вмерло.
а за ним і я загину.
ще 16 й знову в пекло
а навіщо надто міри?

220Вольт не страшно.
330 - ще скоріше.
220 вольт прекрасно
а навіщо ще нам жити?

220- серце в ритмі
220-вибиває.
220 - колір літа
220 - разквітає

200 вольт - я вбита
220 вольт - цікаво
220 вольт - красиво
посміхаєшся лукаво

Я дарую тобі квіти,
а на них ще 220.
Ще за рано нам радіти
нам уже не 14.

ми з тобою впали поруч,
не любов нас обігріла
220 вольтів, сволоч,
нас з тобою розлучило.

18.12.2008

5 семінарів з життя.
3 лекції з підготовки до смерті.
Колись сказала твоя.
Щоб ти згорів у пеклі.

На кахлі сльози з кров'ю.
На білому тілі змішались.
Ти назвав це любовю
Чарівні стосунки склались.

Немає кохання, я – птаха
Нехай, все пропало, не плачу.
І ось вже кінець мого даху,
Себе я сьогодні страчу.

Могила моя – це постіль.
Очі мої – вже чорні.
Я кричу тобі ДОСИТЬ.
Повіні з слізьми долоні.

Гірко, безглуздо благати.
Не стану я на коліна.
А ти навчися втрачати.
Я теж розумна людина.

16.03.09

Шалені дні спадають на думку,
А ти сидиш на підвіконні.
І я "тащусь" від твого гурту.
Лечу від нього у безодню.

Складаю вірші, все для тебе.
Тобі начхати, ти ROCK-зірка.
Пишу, що ти для мене небо,
А я для тебе просто дівка.

Давно від мене ти далеко.
А я дивлюсь на свою стіну.
На тій стіні малюнок з пекла.
Я через тебе просто гину.

Дивлюся слайди я на фото.
А ти спиваєшся тихенько.
Для мене важко вчити ноти,
А ти ще палиш, мій дурненький.

Шалено музика горлає,
Чарівні казки назавжди.
Я прошепочу це в останнє
І мій коханий тільки ти.
13.03.09