Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Лариса Гурська (1955)




Огляди

  1. ДЗВОНАР

    Івану Гончару, подвижнику
    української культури

    Іване, Макара незнаного сине,
    Площі мурашник внизу під ногами.
    Іване, а небо ж високе та синє,
    Голуб з голубкою в ньому кругами.

    Іване, ну як там, у повені дзівонів,
    Срібні сміються, а бронза для слави,
    Іване, а де ж голуби? Гайвороння
    Небо зачорнює криком гаркавим.

    Іване, про що грімкотиш в піднебессі?
    Душу тривожиш і серце схололе.
    Іване, чи знаєш оту:»Да воскресє?»
    Бий же, дзвонарю на сполох!





    Коментарі (3)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. ВОРОЖІННЯ
    Не треба, чорнява, мене переймати,
    Не треба облесливих, завчених слів,
    Я можу про тебе тобі розказати,
    По зморшках твоїх поміж брів.

    Минуле вже знаю. Майбутнє – побачим.
    Багата не буду. Пусти, я піду.
    Всміхаються губи, а серце вже плаче,
    Не треба про лихо, помовч про біду.

    Не шарпай мене за спідницю, дитино,
    Візьми ось копійку, щось купиш смачне,
    Ще вмієш радіти, ще сонячна днина,
    А пужално долі таке замашне.

    Каблучка зі щирого золота в мами,
    А ти подарований коржик гризеш!
    Чиїмись нелюдсько-жорсткими у мами
    Призначено шлях, що і ти ним підеш.

    Розкішна гітара, убога верета,
    Над вогнищем іскор гарячі рої...
    Циганські пісні, нащо серце так рвете?
    Чи може тому, що згубили свої?




    Коментарі (4)
    Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

  3. Весільна ніч
    Спочиває поле зоране,
    Синє небо сходить зорями,

    Сон колише бджіл у вулику,
    Вийшов місяць на прогулянку.

    Явір віттями рукастими
    Гонить хмари, щоб не застили,

    Не ховали чарів ніченьки,
    Вроду лади-чарівниченьки,

    Вроди ніжної-точеної,
    Подарунок нареченому.

    Зорі війками прикрилися,
    І за обрій закотилися,

    Місяць котиться- погецкує,
    Крутить вуса молодецького!



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  4. ***
    Я знову зраджую тебе,
    Не каюсь,
    І знову в літеплі очей
    Купаюсь.
    Тулюся до щоки - яка
    Гаряча!
    Нуртує-стогне кров палка
    Юнача.
    Волосся льон ясний пере-
    бираю
    Що буде – знати не дано,
    Я ж – знаю!
    Тому і зраджую тебе
    З тобою.
    Якого стріла я колись
    Весною.
    Байдужий час забрав любов –
    Всесильний!
    І я цілую наш портрет
    Весільний...



    Коментарі (6)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

  1. Німота
    Стоять стовпи, напнувши струни.
    Навколо простір - даль і вись,
    І б’є життя потужній струмінь,
    Падіння й злети в нім сплелись.

    Дроти - часу сріблясті нерви,
    Пульсує в них напруга днів,
    І думки зблиск і стогін ревний,
    І жаль за днем, що відгорів.

    Стоять стовпи, стоять німотно,
    Ногами вгрузнувши у степ,
    Німотність їх безповоротна!
    І кожен в розпачі отерп.

    Бо він себе таким не бачить,
    А бачить юним сосненям,
    Суху сльозу, смолу гарячу
    Втирає зрубаним гіллям.



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

  2. Дорога Аріїв
    Неба блакитна корогва,
    Клен в кармазинах стоїть
    А під колеса дорога,
    Скільки вже тисячоліть?

    Котиться степ кураями,
    Йдуть, ремигають воли,
    -Гей, ви куди, оріяни?
    -З Гангу напитись води.

    Тамтешній люд запліднити,
    (гарна робота, як мед!)
    В голови лою улити,
    В вигляді гімнів і вед.

    -Соб та гаття, круторогі!
    Вам ще вертати домів.
    Громом Дніпрових порогів
    Стріне країна синів.

    Хоч на лице не впізнати-
    Простір і час їх змінив,
    І вже не орії - анти
    Коси мантачать до жнив



    Коментарі (9)
    Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25