У Україні нині Ваше свято,
Вже офіційним є воно, нарешті.
Згадають люди заслання, арешти,
Криївки лісові і атентати.
Вас пом'януть сьогодні як героїв,
Хоч слід було давно вже це зробити,
Брехня не пройде історичні сита,
Хай, навіть, хтось уменшить її втроє.
Боролися за те, щоб вільно жити
В, благословеннім Богом, ріднім Краю,
Щоб ворог, на чуже що зазіхає,
І погляд не звертав сюди неситий.
У розквіті життя Ви помирали,
Щоб не топтав цю землю нелюд лютий.
Стіною стали так колись у Крутах,
Ворожу зупинити щоб навалу.
Так мало Вас сьогодні з нами поряд,
А зради і корупції доволі.
Війна лягає тягарем на долі,
Чорніють знову матері від горя.
Ви Ангелами нашими на Небі,
Тому народ наш ворог не здолає
І буде мир і спокій в нашім Краю,
Це все що нині Україні треба.

За вікном чи то літо, чи осінь,
Тихо дощ підвіконня вмива.
Серце ласки та ніжності просить,
А тебе...
ще з роботи нема.

липень 2011

Смакувати б тебе на сніданок,
На обід з тебе був би десерт
І вечеря без тебе - погана,
Наче без конферансу концерт!!!

Ти смакуєш мені кожну днину,
Бо без тебе все прісне і кисле...
Тож, довіку тебе не покину,
Хіба рак на горі коли свисне.

Залий собі за комірець
Щоб на усе пусте забити!
Повір, бо це ще не кінець,
Буває гірше, треба жити!

Запий пігулку ту гірку,
Не ний, що вже немає сили.
Навчись радіти маяку,
Якщо шторми тебе не вбили.

2011

Хотя Му-Му
во царстве мрака,
Но люди
помнят о собаке.

2011

Наточили крові із берізок,
У бідони і пляшки зливали.
Цей, з минулої весни відрізок,
Від болючих ран відпочивали

Ці красуні з білою корою…
Але кров у них вдалась на диво,
Тому знов весняною порою
Точить сік людина неквапливо.

Ці природні чудодійні ліки
Задарма в берізки звикли брати.
Не одному сік добавив віку,
Тож спасибі не забудь сказати.

29.03.2011

Усі, хто може ще тримати зброю,
Гуртом біжімо мову рятувати!!!
Я впевнена, готові ми до бою,
Російську мову нумо в кожну хату!!!

Її з усіх усюдів витискають
Не відає наш люд її ваги...
Про неї освітянський батько дбає,
Та одномУ йому не до снаги!

То треба нам міністру підсобити
І мову Пушкіна від знищення спасти!!!
Щоб в Україні мали змогу діти
Російськомовними надалі в нас рости.

Культурними нащадки хай зростають,
(Не личить їм малоросійська мова),
Та Чехова в оригіналі прочитають,
"Поет" цей - надзвичайний майстер слова...

Як боляче душі моїй сьогодні,
Нестерпно важко думати про те,
Що моя мова, як межа городня,
Вже скоро бур'янами заросте.

В якім краю скажіть, будь ласка, люди,
Тримали б в кріслі владному людця,
З нутром й лицем біблійного Іуди?..
Чия ж скажіть в країні влада ця?..


17.11.2010

Вітер осінній у нашім саду
Яблука трусить завзято.
Я по стежині додому іду,
Затишно й тепло у хаті.

Як же давно вдома я не була,
В далеч покликала доля.
Було б у мене два дужих крила
У закордонній неволі...

Рідна домівка мене зустріча,
Світло вікон зігріває.
Чую себе я маленьким дівчам,
Так тільки вдома буває.

15.11.2010

Відділів в лікарні повно,
Але наш найбільший!!!
Хай про інші люди скажуть,
Наш нам найрідніший!!!

Тож давайте йдемо з вами
Та, поглянем збоку,
Як у нашій Альма Матер
Йдуть діла, нівроку.

Та послухаєм помалу,
Що там люди гомонять,
Про роботу персоналу,
Ті, що на прийом хотять…

Сидять жінки під кабінетом,
Розмова йде неголосна…
Що в поліклініці шукають
Коли в поля зове весна ?..

- Була я у реєстратурі ,
Там Вам підкажуть що і як,
З котрої до котрої лікар
Вам зможе витиснуть черяк.

В якому кабінеті серце
Вам підрихтують, як мотор,
І, де хутенько допоможуть,
Щоби не мордував запор…

Он там Вам нерви підлікують,
Нирки, легені, шлунок теж…
Для наших лікарів достойних
В знаннях медичних нема меж!!!

Де ПСИХІАТР на дверях пише
Вар’ятам лікар дає раду…
Та, як на мене, хай би краще
Відвідав він Верховну Раду.

Бо у всенькому районі
Й в області ,напевно, теж ,
Вар’ятів, скільки там засіло,
І днем з вогнем не набереш!!!

А тепер тихенько, друзі,
Підійдем до кабінету
Де чекають молодиці
І дідусь чита газету…

- А за цими ось дверима
Лікар – справжній чарівник,
Він всю нашу середину
На екрані бачить звик.

Скаже він вам дуже точно
Скільки маєте нирок,
Чи ви часом не вагітні
Та коли родити строк…

Я просила того пана :
- Ви там добре порахуйте,
Бо вагітність поза планом,
Мою душу порятуйте !!!

Чоловік на заробітки
В Португалію подався,
А до мене разів зо три
Сусід Стефко припирався.

Ніби в нас нічо не було,
Раз притиснув до одвірка…
Може протягом надуло ,
Я ж давно вже як не дівка?!!

От і все, чекать не буду,
А піду де травматолог,
Може блат там роздобуду,
Поки в світі мій “геолог. “

Бо приїде гастробайтер,
Як загледить ту дитину…
Може ми поможе дохтор
У тяжку мою годину!!!

От такі розмови можна
В коридорах наших чути,
Тут знайде пораду кожна,
Бо в житті все може бути…

Скільки б років не минуло,
Пам'ятати буду я,
Як колись Ви нас навчали,
Люба вчителько моя.

Може не завжди були ми
Бездоганними в навчанні,
Психологію вивчали,
Але марили коханням.

А тепер у нас вже сім'ї,
Діти наші вже студенти...
Пам'ять часто повертає
В світлі юності моменти.

На шляху життєвім нашім
Нам траплялись люди різні,
Добрі, лагідні, порядні,
Лицемірні, злі та грізні.

Ми у згадці Вас лишили -
Справедливу і м'яку,
Ми предмету в Вас учились,
Поведінці та смаку.

Від душі бажаю щастя,
Та везіння- щоб без меж,
Найміцнішого здоров'я
І багато грошей теж!!!