Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.17
06:19
Втекти б звідсіль від обстрілів щоденних,
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
2026.09.16
23:43
заманулося приблуді
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
2026.09.16
21:49
Спека безглузда розпечене місто тримає в лещатах.
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
2026.09.16
18:50
А вересень, мов злодій,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
2026.09.16
17:31
Дубова карета та пара волів —
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
2026.09.16
16:34
. І
Закони – альфа і омеґа
про береги та обереги
людей і нелюдів, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про бардак.
Та не сміємося наразі,
Закони – альфа і омеґа
про береги та обереги
людей і нелюдів, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про бардак.
Та не сміємося наразі,
2026.09.16
14:45
Нашіптує безсоння повсякчас
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
2026.09.16
14:00
Безкрила осінь, безвиїзна осінь.
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
2026.09.16
13:37
Відрахунок ведеться на долі секунди.
Щось повинно відбутися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбутися. Маятн
Щось повинно відбутися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбутися. Маятн
2026.09.16
08:39
Яблуня з червоними плодами золотіє під моїм вікном.
Чуєш, Боже, осінь цими днями
[попри рев тривог і гніву гамір]
ллється долу яблучним вином.
Бачиш, Боже, крізь густіші тіні сонця пробиваються мечі.
Ці мечі – похмурих днів святині
[як вони на
Чуєш, Боже, осінь цими днями
[попри рев тривог і гніву гамір]
ллється долу яблучним вином.
Бачиш, Боже, крізь густіші тіні сонця пробиваються мечі.
Ці мечі – похмурих днів святині
[як вони на
2026.09.16
06:58
Мій війною утомлений слух знов налякано ловить
Монотонне дзижчання "шахеда" в загуслій пітьмі.
Його тінь смертоносна несеться вздовж схилів Дніпрових,
Маневруючи звично, а іноді лиш по прямій.
А за мить мій напружений слух чує радісно тишу
І тремтл
Монотонне дзижчання "шахеда" в загуслій пітьмі.
Його тінь смертоносна несеться вздовж схилів Дніпрових,
Маневруючи звично, а іноді лиш по прямій.
А за мить мій напружений слух чує радісно тишу
І тремтл
2026.09.15
23:58
Знайомі скрипалі —
квартет —
мелодію заграли:
була глибінь, а потім — злет,
сум з радістю в спіралі,
лелечий голос з-під небес,
русалчин тихий з моря.
В любові вмер хтось і воскрес,
квартет —
мелодію заграли:
була глибінь, а потім — злет,
сум з радістю в спіралі,
лелечий голос з-під небес,
русалчин тихий з моря.
В любові вмер хтось і воскрес,
2026.09.15
23:17
шуз у тебе оксамитний
черевики знамениті
згляд немов наркот
& швидкий твій фрік-джайв, ха
стукаю, не чуєш? у твоє вікно
стукаю, не чуєш? у твої двері, ов
стукаю, не чуєш? у бруді вуличним
ей
черевики знамениті
згляд немов наркот
& швидкий твій фрік-джайв, ха
стукаю, не чуєш? у твоє вікно
стукаю, не чуєш? у твої двері, ов
стукаю, не чуєш? у бруді вуличним
ей
2026.09.15
22:44
твої стосунки із пеклом
нічим вони не інакші
ніж у віршарів типових
нехай собі гумористів
якщо не хочеться кави
нормально попити чаю
простої води лигнути
чому би не з водогону
нічим вони не інакші
ніж у віршарів типових
нехай собі гумористів
якщо не хочеться кави
нормально попити чаю
простої води лигнути
чому би не з водогону
2026.09.15
17:57
Чоловік пішов до лісу
Грибів позбирати,
Аж на нього стриб – гадюка
Й ну його кусати.
Душу й тіло змордувала,
До серця дістала,
Нижче пояса вкусила
Грибів позбирати,
Аж на нього стриб – гадюка
Й ну його кусати.
Душу й тіло змордувала,
До серця дістала,
Нижче пояса вкусила
2026.09.15
17:53
Новітній сніг пішов для нас неждано,
Укривши сподівання на весну.
Новітній сніг, як істина жадана,
Яка покрила душу вогняну.
Літопис тиші пише ця негода,
Хорали душ, поеми небуття.
Романи вічності здобули гордість
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Укривши сподівання на весну.
Новітній сніг, як істина жадана,
Яка покрила душу вогняну.
Літопис тиші пише ця негода,
Хорали душ, поеми небуття.
Романи вічності здобули гордість
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.09.08
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія Гай (1987) /
Вірші
У нашій поліклініці
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
У нашій поліклініці
Відділів в лікарні повно,
Але наш найбільший!!!
Хай про інші люди скажуть,
Наш нам найрідніший!!!
Тож давайте йдемо з вами
Та, поглянем збоку,
Як у нашій Альма Матер
Йдуть діла, нівроку.
Та послухаєм помалу,
Що там люди гомонять,
Про роботу персоналу,
Ті, що на прийом хотять…
Сидять жінки під кабінетом,
Розмова йде неголосна…
Що в поліклініці шукають
Коли в поля зове весна ?..
- Була я у реєстратурі ,
Там Вам підкажуть що і як,
З котрої до котрої лікар
Вам зможе витиснуть черяк.
В якому кабінеті серце
Вам підрихтують, як мотор,
І, де хутенько допоможуть,
Щоби не мордував запор…
Он там Вам нерви підлікують,
Нирки, легені, шлунок теж…
Для наших лікарів достойних
В знаннях медичних нема меж!!!
Де ПСИХІАТР на дверях пише
Вар’ятам лікар дає раду…
Та, як на мене, хай би краще
Відвідав він Верховну Раду.
Бо у всенькому районі
Й в області ,напевно, теж ,
Вар’ятів, скільки там засіло,
І днем з вогнем не набереш!!!
А тепер тихенько, друзі,
Підійдем до кабінету
Де чекають молодиці
І дідусь чита газету…
- А за цими ось дверима
Лікар – справжній чарівник,
Він всю нашу середину
На екрані бачить звик.
Скаже він вам дуже точно
Скільки маєте нирок,
Чи ви часом не вагітні
Та коли родити строк…
Я просила того пана :
- Ви там добре порахуйте,
Бо вагітність поза планом,
Мою душу порятуйте !!!
Чоловік на заробітки
В Португалію подався,
А до мене разів зо три
Сусід Стефко припирався.
Ніби в нас нічо не було,
Раз притиснув до одвірка…
Може протягом надуло ,
Я ж давно вже як не дівка?!!
От і все, чекать не буду,
А піду де травматолог,
Може блат там роздобуду,
Поки в світі мій “геолог. “
Бо приїде гастробайтер,
Як загледить ту дитину…
Може ми поможе дохтор
У тяжку мою годину!!!
От такі розмови можна
В коридорах наших чути,
Тут знайде пораду кожна,
Бо в житті все може бути…
Але наш найбільший!!!
Хай про інші люди скажуть,
Наш нам найрідніший!!!
Тож давайте йдемо з вами
Та, поглянем збоку,
Як у нашій Альма Матер
Йдуть діла, нівроку.
Та послухаєм помалу,
Що там люди гомонять,
Про роботу персоналу,
Ті, що на прийом хотять…
Сидять жінки під кабінетом,
Розмова йде неголосна…
Що в поліклініці шукають
Коли в поля зове весна ?..
- Була я у реєстратурі ,
Там Вам підкажуть що і як,
З котрої до котрої лікар
Вам зможе витиснуть черяк.
В якому кабінеті серце
Вам підрихтують, як мотор,
І, де хутенько допоможуть,
Щоби не мордував запор…
Он там Вам нерви підлікують,
Нирки, легені, шлунок теж…
Для наших лікарів достойних
В знаннях медичних нема меж!!!
Де ПСИХІАТР на дверях пише
Вар’ятам лікар дає раду…
Та, як на мене, хай би краще
Відвідав він Верховну Раду.
Бо у всенькому районі
Й в області ,напевно, теж ,
Вар’ятів, скільки там засіло,
І днем з вогнем не набереш!!!
А тепер тихенько, друзі,
Підійдем до кабінету
Де чекають молодиці
І дідусь чита газету…
- А за цими ось дверима
Лікар – справжній чарівник,
Він всю нашу середину
На екрані бачить звик.
Скаже він вам дуже точно
Скільки маєте нирок,
Чи ви часом не вагітні
Та коли родити строк…
Я просила того пана :
- Ви там добре порахуйте,
Бо вагітність поза планом,
Мою душу порятуйте !!!
Чоловік на заробітки
В Португалію подався,
А до мене разів зо три
Сусід Стефко припирався.
Ніби в нас нічо не було,
Раз притиснув до одвірка…
Може протягом надуло ,
Я ж давно вже як не дівка?!!
От і все, чекать не буду,
А піду де травматолог,
Може блат там роздобуду,
Поки в світі мій “геолог. “
Бо приїде гастробайтер,
Як загледить ту дитину…
Може ми поможе дохтор
У тяжку мою годину!!!
От такі розмови можна
В коридорах наших чути,
Тут знайде пораду кожна,
Бо в житті все може бути…
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
