Автори /
Оксана Сірик (1987)
|
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Втома
•
Пульс
•
Я вже грала цю п’єсу – в ній всі монологи сумні
•
Інсомнія
•
Нова осінь
•
Крапля сарказму... для себе)
•
Антракт
•
Когда уже не нужен даже ты...
•
Не та Верона
•
Найбільша прикрість мого життя...
•
до слова...
•
Без думок
•
До запиту…
•
Тобі... Справжньому...
•
Розмова (без опонента)...
•
Дихати... дайте!..
•
О нем...
•
Не сам...
•
Осіннє небо...
•
Мамі)
•
Я відчуваю тихі кроки в срібній тиші...
•
Мое бессмертие
•
Жалкие люди...
•
Remember who I am...
•
Немає слів...
•
Параллели
•
Прощение
•
Хто ж ти?!.
•
...
•
Крила відчаю...
•
Твій гріх
•
All of our life...
•
Розповідь сліпця про красиве...
•
Overcome...
•
Молитва
•
SMS
•
Віртуальна реальність...
•
Думки…
•
Тополі
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Ні, не боляче… Просто хижак вивертає назовні.
Хоч навколішки встань, а молитися точно не слід.
Хоч навколішки встань, а молитися точно не слід.
І ямбами твоє ім’я в потилиці!
Так нудить... Певне, творча гіпоксія:
Так нудить... Певне, творча гіпоксія:
Я вже грала цю п’єсу – в ній всі монологи сумні,
У фіналі – фінал, всі актори – моральні химери…
У фіналі – фінал, всі актори – моральні химери…
Дивись крізь мене в порцеляну ночі:
Я ж тільки дим, брудна пригорща солі…
Я ж тільки дим, брудна пригорща солі…
Якось порожньо так... То, мабуть, уже осінь
Наступає на п'яти, хоч як не біжи...
Наступає на п'яти, хоч як не біжи...
Моя душа формату А4,
Думки бітом по клаві цокотять…
Думки бітом по клаві цокотять…
Не приводь її до мене,
Свою хвору Мельпомену –
Свою хвору Мельпомену –
Позабыта... Пургой заметенная
Эта злоба моя полуночная,
Эта злоба моя полуночная,
А мені… мені й дихати важко
Від скупої вірності наших рішень,
Від скупої вірності наших рішень,
Поселені на Божій території,
Духовності і волі «мудрі зодчі»,
Духовності і волі «мудрі зодчі»,
Змінюсь? Звичайно!.. Може й до пуття =)
Життя ж іде - химерне і мінливе,
Життя ж іде - химерне і мінливе,
Па-пара-пара-пара-па…
Чому б не вимкнути свій розум?
Чому б не вимкнути свій розум?
Самотою жорстоко розбитий вокзал твого погляду -
На підвалини синьо-спустошених поверхів стель…
На підвалини синьо-спустошених поверхів стель…
Лиш темна ніч… і дотик твого тіла –
Пекельний, як вогонь, п’янкі уста,
Пекельний, як вогонь, п’янкі уста,
"Це та, яка ніколи не здається..."
Життя мене зламало, певен будь!
Життя мене зламало, певен будь!
Дихати дайте!.. Дихати вільно!..
Геть заберіть надоїдливі руки!..
Геть заберіть надоїдливі руки!..
Уносит ночь печали и мечты,
Но все горит в душе пожар разлуки,
Но все горит в душе пожар разлуки,
Моя самотність чорнокрилим птахом
Не лине з вуст, не б’ється пульсом… ні!
Не лине з вуст, не б’ється пульсом… ні!
Вгорі холодне небо, втомлене і сиве,
Готується до сну, гойдає день…
Готується до сну, гойдає день…
Коли заблукає у місячнім світлі дорога до тебе,
Коли зникнуть зорі у темному небі і згаснуть вогні -
Коли зникнуть зорі у темному небі і згаснуть вогні -
Я відчуваю тихі кроки в срібній тиші,
Ловлю твій подих теплий, блиск очей…
Ловлю твій подих теплий, блиск очей…
Я так устала падать в эту бездну,
Где только тьма, страдания и мрак,
Где только тьма, страдания и мрак,
Мы лишь люди… глупы, как всегда…
Строим замки на кладбище снов,
Строим замки на кладбище снов,
No name, no face, no home,
And now I’m almost dead.
And now I’m almost dead.
Немає слів… ні, є! Та, все ж, немає…
Холодна, невимовна глибочінь…
Холодна, невимовна глибочінь…
Ты – запретный смертельный наркотик…
Без тебя жизнь – мучения ада!..
Без тебя жизнь – мучения ада!..
Не нужен Твоего прощения оскал!
Сама могу легко сказать: «Прощаю!»
Сама могу легко сказать: «Прощаю!»
На відчайдуха-самогубця схожий:
Влітаєш в петлю пострілом одним,
Влітаєш в петлю пострілом одним,
Когда посмотришь ты в мои глаза,
Как в темные распахнутые двери,
Как в темные распахнутые двери,
Бо стояти над прірвою
з саморобними крилами -
з саморобними крилами -
Я – твій гріх… твій смертний гріх…
Я – ковток води в пісках пустелі,
Я – ковток води в пісках пустелі,
Пусті слова, пусті думки… Один маршрут…
Загублені серця в розгублених риданнях –
Загублені серця в розгублених риданнях –
Я ненавиджу слово «майбутнє»…
І ненавиджу слово «чекати»…
І ненавиджу слово «чекати»…
Тебе я мушу вистраждати… Мушу!
З кінця і краю, з пекла до небес:
З кінця і краю, з пекла до небес:
Я крикну, ковтаючи вітер вологий губами,
Залишу думки у колодязі вічних світів:
Залишу думки у колодязі вічних світів:
Я відчуваю потяги до прози:
Слова втрачають свій реальний сенс.
Слова втрачають свій реальний сенс.
Мммм... зводить мозок від думок...
I need your help/ I need you so...
I need your help/ I need you so...
Ти вкрав мої сни, закарбовані в мріях,
Ти висушив сльози, забуті в піснях…
Ти висушив сльози, забуті в піснях…
Тихий, лагідний шепіт зелених тополь,
Ти і я в одинокому місті...
Ти і я в одинокому місті...