Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юлія Хвас (1984)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   -*****-
    щоб знову тишу додавати в чай
    і кольором ділитися із квітами
  •   ********
    І полюватимуть на нас, за звичкою, гріхи.
    Й захоче сонце ліктями розсунути всі хмари,
  •   ****
    Твого покаяння завищені дози
    Вживатиме він натщесерце в дорозі
  •   Альтернативне літо
    АЛЬТЕРНАТИВНЕ ЛІТО
  •   ---
    Навала простору. Прости.
    Я просто не лише приманка.
  •   ---
    Я - твій колообіг,
    Я акустика твого мовчання.
  •   **
    Вже, хлопчику, відверто не до ігор
    Ні в андрогінів, ні в першолюдей.
  •   Мовчав
    Ти так мовчав несамовито,
    Безладним і принадним ставши.
  •   Неземні
    Давай ненадовго побудем земними,
    Хоча б – на цю віддану березню зиму.
  •   Ранньої осені...
    Ранньої осені в купелі зоряній
    Зустріч відмиє сліди від розлук.
  •   __*****__
    Занурю віршів голоси
    В озон любові,
  •   --***--
    Муза покірно чекає повернення осені,
    Уривками сонця літаюче небо латає.
  •   У циферблатних відблисках дзеркал
    У циферблатних відблисках дзеркал
    Німі лелечі пращури блукали.
  •   Навчи мене
    Навчи мене не подумки цвісти,
    А вирости з майбутнього повір'я,
  •   Самотність роздмухує вогнище віршів
    Самотність роздмухує вогнище віршів.
    В майбутньому томику іскорослову
  •   Дощі
    Дощі хапаються крильми
    За лівий бік карниза.
  •   ----------------
    Трава збивається із ритму
    Вітру,
  •   -///-
    Перелечу до тебе в серце
    Із острівного міста віршів.
  •   А зорі вмиваються
    А зорі вмиваються милом інтиму,
    І піниться вечір у поглядах зір.
  •   Ішли: вклонялися дощам
    Ішли: вклонялися дощам
    І проклинали хмари.
  •   ***
    Сірий ірис дороги.
    Кладок тонкі шоколадки
  •   Весняне
    Летять із вирію веснянки
    Із ластовинням на щоках.

  • Огляди

    1. -*****-
      щоб знову тишу додавати в чай
      і кольором ділитися із квітами
      перебудовуємо все на світі ми
      і переважно без причини світимось
      та логіки нав’язливих втручань

      світанок липне зорями до рук
      як правило ми ще в одежі винятків
      у цій історії що почалась без лірики
      крізь неї наче пахощі базѝліку
      пройшов орнаментальний літа струм

      й відчути небом хочеться ім’я
      бо віра в сонце голос не підвищує
      крок до узбіччя вересню залишений
      а в нас сьогодні тільки чай із тишею
      і літа незворушна течія

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ********

      І полюватимуть на нас, за звичкою, гріхи.
      Й захоче сонце ліктями розсунути всі хмари,
      Щоб ми змогли побачити невтрачену тіару
      І над болотом вирости, мов ягоди лохин.
      До передмістя осені злетяться тіні зим,
      Блукатимуть у значеннях, пов’язаних не з ними,
      Балакатимуть віддано з кущем неопалимим,
      Повільно проникаючи у святості ази.


      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ****
      Твого покаяння завищені дози
      Вживатиме він натщесерце в дорозі
      Із татуюванням в ділянці душі
      І самовтішанням, що не согрішив.

      А ти сотвори для розрядки кумира
      І залишки неба в собі втихомирюй…
      Щоб не проростати ні болем, ні м’ятою.
      І щоби за ним
      не летіти
      підтятою…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Альтернативне літо
      АЛЬТЕРНАТИВНЕ ЛІТО

      Екватор проходить межу мого ранку.
      Нарощує літо, мов стовбур кору.
      Цілує вологе зап’ястя весталки
      Вогонь, що зіницями зважував гру.

      Ескізний дарунок наскрізного болю –
      Озброєне світло ножами дощу.
      У разі свободи – його поневолю.
      У разі відмови – напевне, прощу.

      В постійній раптовості камерних візій
      За спиною часу стає тятива.
      Блазнює зі світом старіючий грізлі
      В умовах, де ніжність безпечно жива.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ---
      Навала простору. Прости.
      Я просто не лише приманка.
      Я прима. Я вино з тростин
      Цукрово-крилих полустанків.

      Прости і випий не до дна
      Мене не всю, а лише світлу.
      Мовчання тиші не рідня.
      І я до себе ще не звикла.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ---
      Я - твій колообіг,
      Я акустика твого мовчання.
      І ти ще не знаєш, що це -
      загусання весни.
      І краще не знай.
      Посиди в посолодженій рані,
      Допоки віднайдеться в нотах своїх клавесин.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. **
      Вже, хлопчику, відверто не до ігор
      Ні в андрогінів, ні в першолюдей.
      Зими між нами більше, аніж снігу,
      Й ти на найближчій станції зійдеш.

      А я чомусь не вмію засинати
      У потязі під протягом пригод,
      Доки чужих доріг інтролігатор
      Вгортає сушу в палітурку вод.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Мовчав

      Ти так мовчав несамовито,
      Безладним і принадним ставши.
      Ти так мовчав мені і квітам
      Із перламутрової замші.
      Хотів не видатись нечесним,
      Сприймав спокусу, як належне,
      Лишав невизначеність веснам
      І за термометром не стежив.
      Ти забував молитву звіра
      Із вірою в тотемну темінь…
      Мовчання липнуло до шкіри.
      Ти не вертався більш до теми.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Неземні
      Давай ненадовго побудем земними,
      Хоча б – на цю віддану березню зиму.
      І враження спільних сніданків у грі цій
      Здивують наручних годинників лиця.

      Не можна навчитись любити – невчасно,
      Невчасні лише – вимагання пояснень
      І пафос мовчання під оплески тиші
      Й чуттєві портрети коханих колишніх.

      Між перами сміху ми крила сховаєм,
      Щоб ними сплітатись з нотами наю,
      Як буде потреба пробратися втомі
      До нас, неземних, досі їй невідомих.

      Побудем вигнанцями в нашому сховку,
      Що - мов оберіг немовляті до року,
      До перших, освячених сонцем, пострижин,
      До першого кроку в сорочці із крижма.

      Побудемо трохи, а згодом – назавше,
      Як відомість - видима відданість наша
      Та наше земне невтручання у казку
      Не дасть зазирнути під вічності маску.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Ранньої осені...
      Ранньої осені в купелі зоряній
      Зустріч відмиє сліди від розлук.
      Силою вірності, мов заговорений,
      Всесвіт поміститься в імені звук.

      Далі від розуму, ближче до півночі,
      Переплетуться, мов тіні, думки.
      Небо м’якими долонями гріючи,
      Тиша розчиниться в нім залюбки.

      Ранньої осені, пізньої юності
      Справжністю зміняться видива див.
      Ніч розфарбують хвилини безумності
      В колір забутий палаючих слів.




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. __*****__
      Занурю віршів голоси
      В озон любові,
      Де душу повива в ліси
      Дідусь Любомль.
      Хоч юність з віями дощу
      Згаса ліхтарно,
      На вухо липам прошепчу,
      Що все – не марно.
      Жило кохання в унісон
      З життям вулканів,
      І лунко билися в бетон
      Серця каштанів.
      Коли в безкрайній степ грози
      Шляхами неба
      Котились хмар важкі вози
      Й легенькі кеби,
      Для нас Любомль був човном
      І плив у тишу,
      Щоб юності тривкий огром
      Посміливішав.
      Щоб ночі грілись нам в руках,
      В очах – світанки,
      І літа лет не зносив дах
      Безперестанку.
      … Впадаю, мов потік в ріку,
      У світлу тугу,
      Бо стертий напис на піску –
      Адреса друга.

      2010



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. --***--
      Муза покірно чекає повернення осені,
      Уривками сонця літаюче небо латає.
      То регулює дощо-поетичні відносини,
      То слова здичавілі мовчки зганяє у зграї.

      І віриться музі чомусь не у правду, а в диво
      Трирічної витримки з маркою розчарування.
      А правда в'їжджає в свідомість локомотивом
      З важкими вагонами вибухо-віршування.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    1. У циферблатних відблисках дзеркал
      У циферблатних відблисках дзеркал
      Німі лелечі пращури блукали.
      Змістивши графік листопадних шкал,
      Хтось вудив синє літо між зірками.
      Ховалась тиша вітрові до вух.
      Боліла знизу спина у дороги.
      Під капелюхом вічності пастух
      Коровам ніч намотував на роги.

      2006



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Навчи мене
      Навчи мене не подумки цвісти,
      А вирости з майбутнього повір'я,
      Що перелітне дерево з нас - ти,
      Бо губиш ти плоди в чуже подвір'я.
      Із серця твого виростає міст
      Через дощу розпатлану палітру.
      Світанок кістку місяця надгриз.
      Ти залишився випити повітря.

      2006




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Самотність роздмухує вогнище віршів
      Самотність роздмухує вогнище віршів.
      В майбутньому томику іскорослову
      Самотність про мене вуглиною пише
      Й обпалює музі крило випадково.

      Ти враз доростаєш до виклику долі
      Й устами тримаєш мовчання жарину.
      А я п'ю усмішку із льодом поволі,
      Щоб подихом гріти самотності спину.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Дощі
      Дощі хапаються крильми
      За лівий бік карниза.
      Замість фіранок танем ми
      В дощу вітальних ризах.
      Холодну пазуху вікна
      Геть розстібає осінь,
      І безголосся тінь сумна
      Над тишею голосить.
      А ми розшукуємо скрізь
      Десь заблукалу вірність.
      У вушко свічки день проліз,
      Щоб ми горіти вчились.

      2006



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ----------------
      Трава збивається із ритму
      Вітру,
      Згинається від ноші наших
      Кроків.
      Птахи у небі – кінця літа
      Титри –
      Пронизують сонцеекранний
      Спокій.
      Ми дегустуємо цілющі
      Поцілунки
      Із кухля ненадпитої
      Свободи…

      …Ось уже й зорі у небесні лунки
      Вкидає ніч, немов коренеплоди.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.31 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. -///-
      ***
      Перелечу до тебе в серце
      Із острівного міста віршів.
      Та ти на мене лиш не сердься –
      Я – не надовго, як всі інші.
      Долоні тільки відігрію,
      А душу – залишу на потім.
      А душу – залишу на віях,
      Тепло щоб виглядала доти,
      Поки ти сам його відчиниш.
      І поки, наче з лиць акторів,
      Зі слів попадають личини,
      Й калейдоскопно, без повторів
      Кружлятимуть кохання дні.

      Гірчитиме терпіння осад
      Із чаші вірності мені.

      Душа – зіщулена і боса.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. А зорі вмиваються
      А зорі вмиваються милом інтиму,
      І піниться вечір у поглядах зір.
      То ера Ерато і вогнищ без диму
      На схилених спинах потомлених гір.

      Луна-поліглот у закоханих вуха
      Сипле коротке стакато ночей.
      Освідчення квітки цвіркун нишком нюха.
      А зорям в очах мильна піна пече.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Ішли: вклонялися дощам
      Ішли: вклонялися дощам
      І проклинали хмари.
      А світ беззахисним дитям
      Здригався, мов від кари.
      Ніч замальовувала гріх
      Повстанням барв космічних
      Супроти сірості доріг.
      І нарікань одвічних
      На долі незбагненну ціль,
      На безсистемність болю,
      На висипану в серце сіль
      Собі самим собою.
      Ішли і падали не всі,
      Як і не всі вставали.
      Та дорікали у красі
      Снігам, давно розталим,
      І згаслим полум’ям мети,
      Які горіли радо
      Колись. Та нищили мости
      До радості й відради.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      Сірий ірис дороги.
      Кладок тонкі шоколадки
      Через калюжні оладки –
      У хмар відбулися пологи.
      Ніжно-солодке село це
      Світанком вершково-сирним,
      Днем – соковитим гронцем,
      Заходом бежо-зефірним,
      Ніччю – кохання сонцем



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5

    10. Весняне
      Летять із вирію веснянки
      Із ластовинням на щоках.
      Весна розвішує фіранки
      Рясного цвіту у садках.
      Вже й грозовиці скоромовки
      У Перуна злітають з уст.
      В калюж розкидані ночовки
      Макає дзьоба чорногуз.
      Кора із запахом кориці
      Закутує дерев тіла,
      Що в паранджах ховають лиця
      У дні весняного free love.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25