Автори /
Марина Карпінська (1992)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
про
•
16.01.2012
•
далі
•
декабрь,2010
•
***
•
***
•
чтить память
•
* * *
•
чорні нитки
•
Ты со мною счастлива, Эвридика!
•
Уколет в макушку ...
•
oVer-time..
•
Доверие
•
Деду..
•
И вот так
•
4 x 3
•
Вечная любовь???
•
[сплошной белый]
•
[Неважно]
•
Тудэй)
•
Плагіат чужого щастя
•
Останній такий.
•
Декабри
•
Безнадежность
•
***
•
Далі...)
•
Отходняк)
•
нет смысла
•
горечь
•
****
•
ВІДЧАЙ
•
ОН УМИРАЕТ
•
ХОЛОДІЄ...
•
ЧОРНА СВІЧКА
•
ШКОДА...
•
СОНЦЕ ЗАХОДИТЬ ЗА ЛІТО
•
АМБІЦІЇ
•
ЛЕНЬ В ОБРАЗАХ. "ОДИН И ОДНА"
•
Я (НЕ-?) ХОЧУ, ЩОБ ЦЕ БУЛО НАЗАВЖДИ!!
•
СЕРАЯ ВОЛЧИЦА
•
ПРО МЕНЕ
•
* * * * * *
•
САХАРА
•
РОЖЕВІ МЕТЕЛИКИ
•
ЩАСЛИВИЦЯ
•
ДАВАЙ ВІДВЕРТО, А НЕ ТАК, ЯК ЗАВЖДИ
•
Повісь у кімнаті її свої милиці
•
ВОЛЯ
•
А ДАВАЙ...
•
СВІТЛОМ ЇХ СЕРДЕЦЬ
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Моя риба вперто лізла на дерево
Я вам скажу навіть більше,- не так уже й падала
Я вам скажу навіть більше,- не так уже й падала
Я - ненаписані речі, невисказані слова,
непроявлені знімки, непройдені пустирі.
непроявлені знімки, непройдені пустирі.
Ти сядеш зі мною вночі в останній трамвай.
Ти ввійдеш до моєї кімнати, хочеш, чи ні – доведеться.
Ти ввійдеш до моєї кімнати, хочеш, чи ні – доведеться.
Заламываю книжные страницы,-хрустит переплет
Крошатся мои нервы в слабый утренний чай
Крошатся мои нервы в слабый утренний чай
Принеси с собою желтых, осенних листьев
Собери их в подол старой, поношеной юбки
Собери их в подол старой, поношеной юбки
Она шила плюшевых собак, будучи совсем юной,
она шила короткие платья, будучи старше.
она шила короткие платья, будучи старше.
Мы все еще живы, видимо в этом вина
Или она в вине, но в нем же, вроде бы, истина?
Или она в вине, но в нем же, вроде бы, истина?
Холодно ли тебе,
мой сон, моя милая, вешнее солнце мое?
мой сон, моя милая, вешнее солнце мое?
Чим пахнуть чорні нитки твоїх розпущених светрів?
Прісною водою слів і дощу у вересні
Прісною водою слів і дощу у вересні
Лай собак и эхо детского крика
на лопатках песчаные крошки прогретых крыш.
на лопатках песчаные крошки прогретых крыш.
Уколет в макушку…
Не совесть, не стыд, не страх
Не совесть, не стыд, не страх
Я в памяти сохраню
Все хорошее. Плохое сотру
Все хорошее. Плохое сотру
Бог знает, что делает,
хоть ты в Него и не веришь…
хоть ты в Него и не веришь…
Я никогда не стану меньшинством...
Как холодны последние дороги!
Как холодны последние дороги!
И вот так, из пустого в порожнее переливая,
Изведя на нет всю себя, постоянно плача,
Изведя на нет всю себя, постоянно плача,
Переворачивался мир внутри
За решеткой под небом 4 на 3
За решеткой под небом 4 на 3
Опустошающая боль от осознания горькой правды
И если так будет всегда… что скрывать, до последнего буду терпеть..
И если так будет всегда… что скрывать, до последнего буду терпеть..
Засыпать с блаженной улыбкой
Просыпаться и видеть небо.
Просыпаться и видеть небо.
Наверно неважно, какой длинны у тебя ресницы,
когда на них совершенно нет туши,
когда на них совершенно нет туши,
Не кричу каждую секунду от счастья,-живу по средствАм.
Не взвешиваю каждое действие, наверное, зря.
Не взвешиваю каждое действие, наверное, зря.
*назва*
__________________________
__________________________
У кожному слові твоєму відчуженість і порожнеча
Нечути ніяких кроків, а тільки оті важкі,
Нечути ніяких кроків, а тільки оті важкі,
У нас впереди теперь много пустых декабрей,
Много иллюзий, скрашивающих вечера
Много иллюзий, скрашивающих вечера
Безнадежность, сестра моя и твоя
Каждое утро ждет меня за углом
Каждое утро ждет меня за углом
Я стала сентиментальной,
Как стареющая волчица
Как стареющая волчица
Та треба далі жить. Відпустити його.
Він мене по-ходу давно вже з речами за двері виставив.
Він мене по-ходу давно вже з речами за двері виставив.
Сердце рыхлое, как земля,
На которую рухнули наши мосты,
На которую рухнули наши мосты,
Нет смысла говорить о моей любви
О твоем безразличии, ставшим моим уделом,
О твоем безразличии, ставшим моим уделом,
Иногда хочется держать кого то за руку
Опереться о чье то плече,-
Опереться о чье то плече,-
Сбереги меня от зла и суда
Не люби меня, прошу тебя, дорогой
Не люби меня, прошу тебя, дорогой
Забери мене, любий, і тікаймо світ за очі,
Забери мене, рідний, далі від нього сховай.
Забери мене, рідний, далі від нього сховай.
Две капли сладкого бреда
Первая - за здоровье,
Первая - за здоровье,
Вітер десь свою звичну ласку забув,
Вечори зреклися затишку пряного,
Вечори зреклися затишку пряного,
Самий праведний погляд. Спокута ще перед провиною?
Я ж давно тебе знаю, блищить твоя "вірність" золотом.
Я ж давно тебе знаю, блищить твоя "вірність" золотом.
Сумне мовчання вільного ще лайфу...
Шукала вчора постать у юрбі.
Шукала вчора постать у юрбі.
Така собі печальна посмішка
В останніх літніх днях.
В останніх літніх днях.
Кому я пишу і у чому зізнатись мушу?
На булому світі я точка матеріальна.
На булому світі я точка матеріальна.
Гаснут звезды мечтой-спасателем,
Просто некого обвинять!
Просто некого обвинять!
Вже нічого не зробиш, коли зникла любов...
Коли чуєш її затихаючі кроки
Коли чуєш її затихаючі кроки
Желтые глаза, узкие зрачки
Не за кем теперь плакать и страдать,
Не за кем теперь плакать и страдать,
Скільки у мені бруду!
Скільки вульгарності!
Скільки вульгарності!
Значить просто горіти самими думками приречена,
Значить власними діями тільки собі щось доводити…
Значить власними діями тільки собі щось доводити…
Грация луны,
Полной, незапятнанной
Полной, незапятнанной
Зводила з розуму сама думка про нього!
Дівчинка на ослінчику тихо плела вінок
Дівчинка на ослінчику тихо плела вінок
Я не страдниця, я ― щасливиця!
Жаль, лиш ти сьогодні осліп.
Жаль, лиш ти сьогодні осліп.
Давай відверто! Хоч раз відверто і щиро.
Мені розкажеш і я тобі розкажу
Мені розкажеш і я тобі розкажу
Повісь у кімнаті її свої милиці,
Його недолуга любов,
Його недолуга любов,
Погляд з-під лоба вовчий
Я посилаю вам
Я посилаю вам
Десь в далі на осілій, зів’ялій землі
Будуть нас на всі боки корити…
Будуть нас на всі боки корити…
Вона хотіла зніматись в кіно,
Він хотів у цей час бути з нею й сміятися з вас,
Він хотів у цей час бути з нею й сміятися з вас,