Та треба далі жить. Відпустити його.
Він мене по-ходу давно вже з речами за двері виставив.
Танцювати східні танці. Ждати принца-нє-наркамана
І з усього цього хаосу хоч якихось зробити висновків.
Заварити галімої кави, головне, щоб була гарячою.
Випити її, побачити он-лайн 70 відшліфованих додіків.
На чиїсь "как дєлішкі?" з моєю дурною вдачею...
Краще офнути комп. Позвонити якійсь там подрузі,
Якщо ще залишились такі. І свою неприкриту прострацію
Виливати із себе на поки здорові голови.
Я така ідіотка! Певно, маєте рацію,
Коли кажете, всі ми з одного, з прокислого, тіста зроблені.
Я не вбила тебе, але віру сильно скалічила.
До кінця наших днів,- як не здохне, кульгати на милицях,
І кричати їй скошеним ротом: "Немає нічого вічного!"
І плювати мені у спину в твоєму німому відчаї,
Розчарованій у воді на моїх помарнілих вилицях.
03.12.09