Хроматичний звукоряд барокової флейти з точки зору сучасного слухача досить нерівний – одні ноти дзвінкі, інші – бліді і невиразні. Композитори того часу це враховували і не вважали це вадою – радше специфічним відтінком кожного звуку. Треба навчитись любити ті звуки – вони невід’ємна властивість інструменту і мають свою власну красу
(із “Школи гри на бароковій флейті”).

Уп’юся звуком,
      наче молодим вином...

Як з неба дар,
ти в мене.

У книзі букви
      з виду – як комахи...

Твої ласкаві слова
спадають

Метеликові легко.
Він – кольоровий,

Зомлілий камінь
        з храму Клеопатри,

Любов чи люст?
В люстерку

Перевертні
     перевдягались

Відьмакуватою
        тебе

Назву тебе ласкаво –
        просто “шу”.

Приходь…
Приводь