Автори /
Тетяна Яровицина (1979)
|
Рубрики
/ Невимовна глибина життя... (лірика)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Києве!..
•
Півкроку до спокуси
•
Лютнева поезія
•
Яке воно, щастя? (Мій погляд)
•
Очі
•
Нюанси любові
•
Поетові
•
Людям про дельфінів
•
Дивак-баламут
•
Не вмію любити...
•
Ти чому зажурилася, мамо?
•
Передчуття
•
Що ти робиш зі мною, oсене?!
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Києве!..
Найпрекрасніше місто із міст,
Найпрекрасніше місто із міст,
Для мене ти – немов дарунок долі –
безмежно світлий, пристрасний, дзвінкий…
безмежно світлий, пристрасний, дзвінкий…
О друже, який ти красивий!
Хіба що... бракує тепла.
Хіба що... бракує тепла.
"Чи знаю, яке воно, щастя?" –
хто в себе про це не питав?
хто в себе про це не питав?
Величне диво – материнські очі!
Мов смолоскипи на кордоні тьми,
Мов смолоскипи на кордоні тьми,
Нюанси любові досліджуєш ти,
та чутні тихенькі зітхання...
та чутні тихенькі зітхання...
Енергія зірок у кожнім новім вірші,
бо саме коштом сну ти їм даєш життя...
бо саме коштом сну ти їм даєш життя...
На берег викинуло дельфіна...
Маленький зовсім, йому б ще жити...
Маленький зовсім, йому б ще жити...
А він – не такий, як усі,
і тим перехожих дивує:
і тим перехожих дивує:
Народе мій рідний! В розгубі стою:
птахи знову кличуть у вирій,
птахи знову кличуть у вирій,
Ти чому зажурилася, мамо?
Звідки сльози у тебе в очах?
Звідки сльози у тебе в очах?
...Ще солодко останні пахнуть квіти –
їх цілий рій «крилатиків» почув!
їх цілий рій «крилатиків» почув!
Що ти робиш зі мною, oсене?!
Я ще мрію: простоволосою,
Я ще мрію: простоволосою,