Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тетяна Яровицина (1979)
...Отак живу. Рятують ще – вірші.
Строфа – неначе скальпель у хірурга,
що ріже душі: і мою, й чужі,
і робить з них чи ворога, чи друга.


Рубрики / Невимовна глибина життя... (лірика)

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Києве!..
    Києве!..
    Найпрекрасніше місто із міст,
  •   Півкроку до спокуси
    Для мене ти – немов дарунок долі –
    безмежно світлий, пристрасний, дзвінкий…
  •   Лютнева поезія
    О друже, який ти красивий!
    Хіба що... бракує тепла.
  •   Яке воно, щастя? (Мій погляд)
    "Чи знаю, яке воно, щастя?" –
    хто в себе про це не питав?
  •   Очі
    Величне диво – материнські очі!
    Мов смолоскипи на кордоні тьми,
  •   Нюанси любові
    Нюанси любові досліджуєш ти,
    та чутні тихенькі зітхання...
  •   Поетові
    Енергія зірок у кожнім новім вірші,
    бо саме коштом сну ти їм даєш життя...
  •   Людям про дельфінів
    На берег викинуло дельфіна...
    Маленький зовсім, йому б ще жити...
  •   Дивак-баламут
    А він – не такий, як усі,
    і тим перехожих дивує:
  •   Не вмію любити...
    Народе мій рідний! В розгубі стою:
    птахи знову кличуть у вирій,
  •   Ти чому зажурилася, мамо?
    Ти чому зажурилася, мамо?
    Звідки сльози у тебе в очах?
  •   Передчуття
    ...Ще солодко останні пахнуть квіти –
    їх цілий рій «крилатиків» почув!
  •   Що ти робиш зі мною, oсене?!
    Що ти робиш зі мною, oсене?!
    Я ще мрію: простоволосою,
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки