Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тетяна Яровицина (1979)
...Отак живу. Рятують ще – вірші.
Строфа – неначе скальпель у хірурга,
що ріже душі: і мою, й чужі,
і робить з них чи ворога, чи друга.


Рубрики / Невимовна глибина життя... (лірика)

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  • •  Києве!..
    Києве!..
    Найпрекрасніше місто із міст,
  • •  Півкроку до спокуси
    Для мене ти – немов дарунок долі –
    безмежно світлий, пристрасний, дзвінкий…
  • •  Лютнева поезія
    О друже, який ти красивий!
    Хіба що... бракує тепла.
  • •  Яке воно, щастя? (Мій погляд)
    "Чи знаю, яке воно, щастя?" –
    хто в себе про це не питав?
  • •  Очі
    Величне диво – материнські очі!
    Мов смолоскипи на кордоні тьми,
  • •  Нюанси любові
    Нюанси любові досліджуєш ти,
    та чутні тихенькі зітхання...
  • •  Поетові
    Енергія зірок у кожнім новім вірші,
    бо саме коштом сну ти їм даєш життя...
  • •  Людям про дельфінів
    На берег викинуло дельфіна...
    Маленький зовсім, йому б ще жити...
  • •  Дивак-баламут
    А він – не такий, як усі,
    і тим перехожих дивує:
  • •  Не вмію любити...
    Народе мій рідний! В розгубі стою:
    птахи знову кличуть у вирій,
  • •  Ти чому зажурилася, мамо?
    Ти чому зажурилася, мамо?
    Звідки сльози у тебе в очах?
  • •  Передчуття
    ...Ще солодко останні пахнуть квіти –
    їх цілий рій «крилатиків» почув!
  • •  Що ти робиш зі мною, oсене?!
    Що ти робиш зі мною, oсене?!
    Я ще мрію: простоволосою,
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки