Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Віталій Кирпатовський (1939)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Віталій Кирпатовський, [ 2010-09-25 10:29:54 ],
на сторінці твору     "ПРО ВНУТРІШНЮ СУТЬ ПОЕЗІЇ"   Кирпатовський Віталій

Коментатор Віталій Кирпатовський, [ 2010-09-25 13:50:01 ],
на сторінці поезії     "КОЛИ СПІВА НЕБЕС СВЯТА СТРУНА"   Кирпатовський Віталій

Шановний пане редактор,
Спасибі за слушну, конструктивну критику!
Визнаю та здаюсь.
Звісно, що не про мене у вірші йдеться, а про узагальнену постать поета.
Себе ж не возвеличую до "Я"
А у статті думки виведені не з самого себе, а теж з узагальнення творчості багатьох великих. Це моя мрія досягти подібного не у статусі, а у вираженні того, що в мені вирує...
З приводу цього, начебто, і є примітка під віршиком і репліка у кінці статті.
Мені здавалось, що думки у статті будуть корисні та допоможуть не тільки мені. Хай про мене і подумають погано, аби була б користь для читачів. Мої особисті амбіції проти цього смеркли.
..........................................
PS: "зовсім не складаю" - тут значить, що у цього поета слова самі виходять із душі. Він не обмірковує: "А щоб мені таке написати!?" У нього є тільки загальне налаштування на бачення не розумом, а почуттям через внутрішню призму Всесвіту душі. Це ж не означає, що одержану форму потім не треба дошліфовувати. Треба, але вже тільки слова та рими, а не загальний зміст.
Ще раз гречно дякую за увагу до моїх, менш чим скромних, опусів. Розумію, що Вашу увагу привернула лише їх недосконалість.
Віталій Кирпатовський
Коментатор Віталій Кирпатовський, [ 2010-09-26 10:08:39 ],
на сторінці поезії     "КОЛИ СПІВА НЕБЕС СВЯТА СТРУНА"   Кирпатовський Віталій

Шановний Іване!
Спасибі за увагу і за теплі слова.
Ваш варіант технічно досконаліший і злету зрозумілий. Дійсно і це хотів сказати, та то лише частка думки. Друга ж частка те, що натхнення у найвищий прояві - це не просто злиття з природою, а коли стаєш сам природою. Коли пишеш про дерево, стань у ці миті деревом і побачиш усі сенси його рухів, його життя. Коли ж станеш краплею океана буття, то відкриються духовні очі так само на все. Це найвеличніший підйом натхнення - насолода значно вища ніж земні винні зваби. І тоді вже не до того, щоб міркувати як писати, ямбом чи хореєм, якими римами тощо. У дуже талановитих в такому стані можуть і зразу виходити технічно досконалі рядки.
Оце, приблизно, вкладено у рядки, що обговорюються
А таким як я, коли приходиш до тями звичайного стану, ще треба попрацювати над формою, але бажано на перекручуючи вихідного змісту, нібито перекладати на віршовану мову те, що вирувало не словами а відчуттями.
Натхнення Вам і наснаги!!!
Віталій
1   2