По мокрому від старих дощів асфальту котилося літо каштаном брунатним; дзвонили трамваї у трепетні дзвони; всміхалися леви гривасті... Пахучою кавою вечір розіллявся над втомленим містом великим... Ще ніколи мені ти у снах не являвся таким розлютованим, зраненим, диким... Годинник на Ратуші північ проб"є; прокинуться привиди Міста Старого... Ховайся,самотній чужинцю,бо від стогону їхнього кров захолоне... Це Місто ховає багато секретів - не кожен спроможеться їх розгадати... Лиш хитро всміхаються з мармуру леви - незмінно спокійні, незмінно гривасті... Приходь в наше Місто - величне і горде, милуйся красою Соборів і Опери, впивайся пахучою нічкою кольору кави... Можливо, й розкриє воно таємниці свої...


2009 р