Загалом гарна мініатюрка, чимсь вона по духу справді близька нічному Львову :)
Маю ще певні роздуми з приводу тексту.
Оскільки вже практично весь текст будить почуття загадкової величі стародавнього Львова з його привидами, соборами, дзвонами і т.п., то оті-от звороти :
1. мокрому від сліз
2. дзвони печалі -
видались мені відірваними від основної канви твору, хай би той асвальт був не від сліх мокрим, а від знаменитих Львівських дощів, чи що...
А трамваї замість дзвонів печалі хай би в стривожені дзвони чи ще якісь більш відповідні духу твору.
Ще одне, коли ви кажете СОБОРУ (а їх у Львові ого-го), то кажіть - якого, або вживайте тут - СОБОРІВ.
Останнє, - після того, коли годинник пробив північ, Ви закликаєте перехожого впиватися пахучим кавовим ВЕЧОРОМ. (?) Прикольна штучка виходить, у нас увечері годинник чомусь північ не хоче бити (видно лінивий годинник), а у Вас - будь-ласка.
Думаю, що за умови виправлення цих дрібних невідповідностей вийде гарна цілісна мініатюрка :)
З симпатією - Нечуйвітер.

Та ні, Тоню. Просто враховуючи наявність тут невеличкої кількості дрібних невідповідностей, я перелічив їх усі (чого майже ніколи не роблю у прозових творах). Як бачите, всі зауваження не по суті, а чисто технічні, Ви одразу ж отримали і варіанти вирішення. Правка займе 5 хвилин. А коментар мій видаліть - і вийде гарна мініатюра.
Лиш не робіть так, як з вчорашньою - це занадто простий вихід - працюйте над Словом. :)

Ох і любимо ми своє місто!!! Мініатюрка мені дуже до душі!