Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Мирослава Меленчук (1983)

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-11-21 09:09:09 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую, що завітали. Думаю, що з набором шиплячих тут перебір, але чомусь так мені на той момент захотілося. :) Без питань, що без того "ж" моЖна обійтися. :)
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-11 13:48:57 ],
на сторінці твору     "***"  

Це точно, Вандо. Дуже приємно знаходити таких людей.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-12 08:06:24 ],
на сторінці твору     "***"  

Мені теж Ваш вірш сподобався... Близько якось...
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-14 10:46:57 ],
на сторінці поезії     "***"   Меленчук Мирослава

Дякую, Оксано! Ви праві стовідсотково.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-14 12:21:59 ],
на сторінці поезії     "Мій реквієм"   Ляшкевич Володимир

Прощання з літом, як і з будь-чим - власний вибір. Залиште літо в серці назавжди, тоді ніколи не буде холодно ступати по рівнині зими.
Володимире, ритм, даруйте, у Вас кульгавить у одній строфі або я щось не так прочитала.
"мов у ненаписані вірші," - тут я спотикаюсь.
"губами припалій до ніг" - "припалій" якось "кусається".
"Де вдалося, втім, більше,
ніж слів посадити рої, -" - посадити чого? - роїв?
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-22 07:38:23 ],
на сторінці поезії     "Поштовий"   Меленчук Мирослава

Рада, що і вам, Володимире та Оксано, сподобалось.

Окремо дякую, Оксано, за те, що переймаєтесь оцінками. Ви - мій ангел-охоронець! :) З Вами не пропадеш!
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2007-01-10 09:43:32 ],
на сторінці поезії     "Судний день"   Кондратюк Юрій

Пробачте, але суть віршу я своїми думками не змінювала. Нічого зі своїми спостереженнями зробити не можу, якщо відчуваю щось нелогічне. Говорю про свої незручності сприйняття, оскільки хочу пізнавати те, чого не знаю. Мені цікаво, інакше б я Вас не турбувала. Ваша воля - мені відповідати і пояснювати, а чи ні...
Можна отримувати кайф від свого написання, але повторно відчути щось подібне з одним і тим же твором змушують лише читачі. І не зовсім правильно ставити думку Майстра вище над усіма без права опротестування іншими. Твори "живі", доки ними цікавляться.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2007-01-10 15:34:02 ],
на сторінці твору     "***"  

Все, Оксанко, я на Вас образилась. :) Одна-єдина надія була на Вас, а тепер я в розпачі: ніхто про мене не пише, ніхто пісень не співає.., ніхто мене не любить. Піду я у садочок... ;)))
Так гарно написано... Але от і як тепер засинатиме дівчинка з моїм ім'ям? ;) Безсонні ночі...
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2007-01-10 15:43:41 ],
на сторінці твору     "***"  

О! Вдячна-превдячна! :)))))
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2007-01-10 15:46:12 ],
на сторінці твору     "***"  

Іринко! Дяка! Сьогодні засне дівчинка точно після довгих ночей без сну. ;)
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2007-01-12 13:50:29 ],
на сторінці твору     "***"  

Для мене цей вірш став твором одного рядочка - останнього. Мабуть, в ньому сказане найголовніше - "Я вперше навіки любив." - сікльки глибини і мудрості. Лише оглядаючись на прожите життя можна висловитись так тонко і правдиво. Кожна любов, якщо буває, то нікуди не дівається. Приходить ще одна і ще, але жодна не зникає зовсім, завжди кожен прояв любові знаходить куточок в душі і залишається там навіки - приглушеним, забутим, але живим...
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2007-01-12 13:57:46 ],
на сторінці поезії     "сніг"   Мозок Захар

Захаре, читаючи Ваші твори, знаходжу знайомі відчуття у Ваших рядках. Мабуть, тому Ви так близько підходите до сприйняття моїх віршів.
Вірш мені дуже сподобався, хоча Ви таки плутаєте "и" з "і". :)
І ще, було б краще, якби у Вас речення починалися з великої літери, а то я, сліпа, інколи крапку не добачаю і спиняюсь від нерозуміння. :)
Дякую, що Ви є! :)
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2007-01-31 13:49:03 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую, Ростику, Юрію, Іринко, що не пройшли повз!

Ростику, Ваше зауваження вислуховую, але змінювати нічого не буду - не переконали Ви мене щодо можливості кращого варіанту.

Юрію, цікаві Ваші спостереження щодо помилок. Дуже вражена уважністю і прискіпливістю. Сама хвилювалася з приводу і дзвіночків, і гімну. ;) Однак, іще в мені не народились бажані зміни.
Однак маю зауважити, що Ви невірно тлумачили джерело подачі суті твору. Мабуть, краще поміняти назву для зрозумілості. Я - це і є НАДІЯ. Тобто, таке собі звертання НАДІЇ до ДОЛІ.

Що ж до "замурзані душі", то смію також не погодитись. А навіщо звертатись до ДОЛІ з проханням зміни, якщо душі світлі і чисті. Такі душі можуть бути лише у щасливих людей, а у всіх інших рано чи пізно вони чорніють, брудняться через неможливість змиритися з реалістю, що гнітить.

Приємно, Іринко, що ми порозумілися без зайвих слів.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2007-01-31 15:43:19 ],
на сторінці твору     "***"  

Боже, борони гніватись, Юрію! Завжди рада "втручанню" з Вашого боку...

Ростику, і Вам гарного настрою!
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2007-01-31 16:08:58 ],
на сторінці твору     "***"  

Дуже цікаве закінчення, інтригуюче і багатозначне... Так і хочеться запитати, а в чому полягала таємниця?
Рими хороші, але не всі мені сподобались. Варто більше звертати увагу на співзвучність.
Перша строфа взагалі погано уявляються. Навіщо наводи подвійно туман?
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2007-01-31 16:10:14 ],
на сторінці твору     "***"  

Даруйте, "уявляється".
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2007-02-05 16:50:48 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую, Іринко, за увагу!
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2007-02-06 07:55:41 ],
на сторінці твору     "***"  

Я також вітаю панну -
Ніжно-лагідну Оксану! ;)
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2007-02-09 15:03:39 ],
на сторінці твору     "***"  

Адріано, живіть і радійте цьому!
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2007-02-19 11:58:56 ],
на сторінці поезії     "Тоді"   Татчин Сергій

Сергію, якщо Ваша ласка, поясніть деякі речі, а то дуже гарно написано, а от картину намалювати цілісну у мене не виходить.

"Битися метеликом в очі вікон,
Знесилено марити твоїм вогнем –
На свою погибель, що сам накликав
Ще з минулого втілення у земне."
Ви мали на увазі чорта із минулого втілення чи когось іншого?

"Дотліває за шибкою свічка зірки.
Опускається зашморгом світ-пітьма.
Прощавай, моя панночко. Було гірко –
Стало солодко... Здрастуй.
Я твій Хома."

А тут взагалі нічого не розумію. "Дотліває за шибкою свічка зірки." - погляд ніби не з двору, а з іншої частини вікон. Тоді як можна бути і там, і тут ("битися... в очі вікон")? Не вистачає якогось означення місця. От якби "тут за шибкою", то нерозуміння не виникло б.
"Опускається зашморгом світ-пітьма." - а з попереднього рядка здавалося, що мав би настати світанок (дотліває свічка зірки). Це було б логічно, якби йшлося взагалі про темряву (світло погасло - темінь), але от у природі зірка дотліває, коли настає ранок, а відповідно світає. Якби хмари закрили зірку, то дійсно було би темно, але такого означення ніде немає у Ваших рядках.
Пробачте за нерозуміння.
1   2   3   4   5   6   7   8   ...   13