Автори /
Юлька Гриценко (1990)
|
Рубрики
/ Душа писала...
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Моя епоха
•
не можна так писати
•
Спинити б лік
•
Дивно
•
Про музику
•
Щиро
•
Про зло
•
Про сон
•
***
•
Сьогодні двісті і вчора двісті
•
Піщана правда
•
Зіпралось плаття
•
Боже
•
Держава хвора
•
Зраджені
•
Неосяжне
•
Зальвовлені
•
Без назви
•
Твій слід болить мені ще й досі
•
Почуттєва аналітика
•
Занадто
•
Ота заплакана душа
•
Із роздумів (закінчення)
•
Із роздумів (продовження)
•
Із роздумів
•
МРІЯ
•
***
•
Десь плакав дощ
•
Згадую
•
Трамвай
•
У Львові дощ
•
Про сердечний вокзал
•
Ранок
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Моя епоха – епоха сильних:
Кар’єри, гроші і власне еґо,
Кар’єри, гроші і власне еґо,
Коли ти пишеш про кохання,
Про те, як боляче, як сумно,
Про те, як боляче, як сумно,
В душі, як завше, вічні революції,
Сама з собою розгортаю битву,
Сама з собою розгортаю битву,
Трохи дивно, що перша цигарка
вже не збуджує - просто сліпить,
вже не збуджує - просто сліпить,
Рояль і скрипка своє зіграли,
Останні ноти і пустка в залі.
Останні ноти і пустка в залі.
У душ є безліч публічних масок,
Лише сміливий шукає справжність.
Лише сміливий шукає справжність.
“Зла мало, а зламало не одного”,
Ламає вічно, множиться на правду.
Ламає вічно, множиться на правду.
Він кидає мене на ліжко
І зриває із мене одяг.
І зриває із мене одяг.
Не допила тебе і лишила засохнути в пляшці,
До сердечних атак і себе, і весь світ довела.
До сердечних атак і себе, і весь світ довела.
Сьогодні двісті і вчора двісті. Суцільна хмара.
Культурні тости. Окремі гості вже сплять у барі.
Культурні тости. Окремі гості вже сплять у барі.
З піску і глини будуєш правду -
В морях обману примарний острів.
В морях обману примарний острів.
Зіпралось плаття і видно груди:
Полився сором крізь теє сито.
Полився сором крізь теє сито.
Загуби мене, Боже, благаю
І нехай я сліпою зостанусь.
І нехай я сліпою зостанусь.
Не слухай пісню — чужою стала.
Послухай серце, послухай совість.
Послухай серце, послухай совість.
Між здорових лиш я занедужала,
Споглядаючи сонце на відстані.
Споглядаючи сонце на відстані.
На дисплеї світилось салатовим,
І кричало про зраджену розумом.
І кричало про зраджену розумом.
Покотилися спогади краплями,
Наче перли намиста погублені.
Наче перли намиста погублені.
Чергова доза йде у кров,
Свідомість плавиться на сонці.
Свідомість плавиться на сонці.
Твій слід болить мені ще й досі,
Невинним плюшевим «прости».
Невинним плюшевим «прости».
Ми спалили міст,
Щоб сховати зміст
Щоб сховати зміст
Занадто літньо,
Пливуть століття
Пливуть століття
Ота заплакана душа,
Нарешті сонцю усміхнулась.
Нарешті сонцю усміхнулась.
Зацвіло і запахло жоржинами,
У повітрі, на дотик гарячому.
У повітрі, на дотик гарячому.
Літні ночі стають небезпечніші,
Я ненавиджу їх, м"яко кажучи.
Я ненавиджу їх, м"яко кажучи.
Заблоковані виходи з відчаю,
І навколо печально сигналили.
І навколо печально сигналили.
Мені з тобою не зустрітись,
Роками довго буду йти.
Роками довго буду йти.
У тиші плаче крихітне НІЩО,
І обтирає сльози, мов дитина.
І обтирає сльози, мов дитина.
Десь плакав дощ
У тиші темноокій.
У тиші темноокій.
У травні сніг буває часом,
Кружляє тихо над життям.
Кружляє тихо над життям.
Блукаю в погляді чужому,
Неначе рідні очі ті.
Неначе рідні очі ті.
У Львові дощ, постійно-тимчасово,
Торкнувся спраглої душі.
Торкнувся спраглої душі.
Стоп зневірам і сльозам,
Хай покинуть совість.
Хай покинуть совість.
Звучить думкам команда "Струнко",
Бо ранок стукав у вікно.
Бо ранок стукав у вікно.