Логін
Пароль
Зареєструватися?
Забули пароль?
&
Автори
Поеми
Інша поезія
Рецензії
Публіцистика
Рейтинги
Статистика
|eng|
?
Вірші,
проза,
аналітика,
огляди
Автори
/
Алла Пономаренко
(1986)
Пишу те, що мені близьке на даний момент. Особистість
Автор
Вірші (6)
Інша поезія (0)
Поеми (0)
Аналітика (0)
Проза (1)
Рецензії (0)
Публіцистика (0)
Коментарі
Інтерв’ю
За оцінками читачів
За оцінками "Майстерень"
За змістом
За назвою тексту
За кількістю коментарів
Останні прокоментовані
Художня проза ⁄
Переглянути все
•
МІЙ!!! (Нічого автобіографічного)
Художня проза
МІЙ!!! (Нічого автобіографічного)
Я приходжу до тебе щоночі. В усьому чорному. Навіть у сні ти мене не помічаєш.
Пропускаєш крізь свою призму, крізь свій світ. Але чому? Я ж така загадкова. Як ти любиш.
Сто грамів зайвої горілки — і ти все зрозумієш. Чи згадаєш…
…Весіннє небо. Мої блакитні очі. Твій чорний плащ. Пам«ятаєш — я тоді була в червоному платтячку? Любила все червоне, як зараз чорне. Як ти колись любив. Колись. Давно. Віків 200 назад… Ти був гарний. Ніби зачарований. Посміхався, але був не з нами. Ти був живий. А зараз…
Я в усьому чорному наближаюся до тебе ледь помітною ходою. Яскраві губи, але затуманений погляд. Привид? Ні. Я майже жива. Не така, як ти. Я майже з вами. Я існую. В цьому далекому мені світі чвар, зневіри і облуди. Омана і брехня. Де справжні ідеали? Ти чи я? Навряд чи.
Я іду. Знову ж таки весняне сонце, привітне небо, зграї птахів. Зеленіє трава. Згадую Дитинство. Ти і тоді був. У снах. У мріях. Тоді… А зараз… Життя йде на спад. Лише 20 рочків (sorry, за 20). Не міняє позиції. І статусу. НІХТО. В усьому чорному. Іду. До тебе. Зайві не 100, а 200 грамів не допомагають більше. Чому? Бо ти справжній. Не мрія і не сон, як у дитинстві. І ти ЖИВИЙ!!! Але ти такий далекий. Я не знаю тебе. Проте ти мій. Уже мій. Образ твій мерехтить десь на горизонті. Я чекаю. Я живу. Навіть. Не для себе, але ЖИВУ!!!
Відгукнися! Я відчуваю. Твій подих і твій дотик…
М-і-й !…
Прокоментувати
Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -
Вгору