Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.31
19:17
Чи наснилось, чи ні... Вже заплутався. Не пам'ятаю...
А можливо, це просто уламок мого вітража.
Розквітала, мов літо, моя відігріта душа
У зеленій мелодії, ніжно-липневім розмаї.
Я заплющую очі та чую журу водограю,
Чиста зелень мелодії сірість мо
А можливо, це просто уламок мого вітража.
Розквітала, мов літо, моя відігріта душа
У зеленій мелодії, ніжно-липневім розмаї.
Я заплющую очі та чую журу водограю,
Чиста зелень мелодії сірість мо
2026.05.31
15:20
Розмови на вулиці, майже сімейні
Є сподівання і на тебе погляди
Кожен зустрічний бажає знайомитись
Навіть із друзями почуваєшся не тим
Джонні – новенький в містечкові нашому
Всякому цікавий, тобі дають шанс
Є сподівання і на тебе погляди
Кожен зустрічний бажає знайомитись
Навіть із друзями почуваєшся не тим
Джонні – новенький в містечкові нашому
Всякому цікавий, тобі дають шанс
2026.05.31
15:03
Як Сталін партійну «опозицію» подолав.
Хто учився при Союзі, здобував освіту,
Пам’ятає, що у вузах доводилось вчити.
І марксизми, й атеїзми без кінця зубрили,
Та й історію партійну, безумовно вчили.
Бо ж без того професію ми не здобували,
Як не з
Хто учився при Союзі, здобував освіту,
Пам’ятає, що у вузах доводилось вчити.
І марксизми, й атеїзми без кінця зубрили,
Та й історію партійну, безумовно вчили.
Бо ж без того професію ми не здобували,
Як не з
2026.05.31
14:35
ті хмари над
будинками
дахами
мов ефемери ефемер
а ми
у цім прихмар’ї
проростаєм
щось вабило
будинками
дахами
мов ефемери ефемер
а ми
у цім прихмар’ї
проростаєм
щось вабило
2026.05.31
11:42
Чи прихисток для гри?- Таємного сакралу
Відкриє ніч невидиме вікно,
Де я втечу по рятівному валу ,
І буде самота зі мною заодно,
Де гратиме у безвісті сопілка,
Сова кричатиме у спину навздогін
До хлопчика в мені,який узяв розгін -
Відкриє ніч невидиме вікно,
Де я втечу по рятівному валу ,
І буде самота зі мною заодно,
Де гратиме у безвісті сопілка,
Сова кричатиме у спину навздогін
До хлопчика в мені,який узяв розгін -
2026.05.31
10:55
Я буду вічним депутатом,
Посланником самих низів,
Покараним нечутним катом
На шальках мужніх терезів.
Я буду вічним адвокатом
Для юності і боротьби
В житті шаленім і строкатім,
В мінливім річищі плавби.
Посланником самих низів,
Покараним нечутним катом
На шальках мужніх терезів.
Я буду вічним адвокатом
Для юності і боротьби
В житті шаленім і строкатім,
В мінливім річищі плавби.
2026.05.31
10:34
ІІІ. ВАГА КОРОНИ
Тереми великого князя дихали прохолодою та запахом воску. Ярослав Мудрий сидів біля дубового столу, заваленого сувоями, книгами та картами. Його погляд – глибокий, проникливий, який бачив людей наскрізь – зара
2026.05.31
07:03
Знову день спекотливий
Витворяє дива, -
Ллється сонячна злива
І всихає трава.
І міліє озерце,
І дрімає бджола, -
І пече коло серця
Від надлишку тепла.
Витворяє дива, -
Ллється сонячна злива
І всихає трава.
І міліє озерце,
І дрімає бджола, -
І пече коло серця
Від надлишку тепла.
2026.05.30
12:07
Напевно, вже до ранку не засну.
Чекатиму за обрієм розлуку.
Чекатиму у маренні весну,
Як втілену в життя вселенську муку.
Напевно, виглядатиму той знак,
Який і порятує, і розрадить.
Утілений у долі Зодіак
Чекатиму за обрієм розлуку.
Чекатиму у маренні весну,
Як втілену в життя вселенську муку.
Напевно, виглядатиму той знак,
Який і порятує, і розрадить.
Утілений у долі Зодіак
2026.05.30
11:53
Світить сонце. Час іде.
Ледь встигає тінь за часом.
Межи хмарок де-не-де
смужка райдуги – лампасом.
Віє вітер, гонить жар,
котить сонце покотьолом.
І звисають кудли хмар,
Ледь встигає тінь за часом.
Межи хмарок де-не-де
смужка райдуги – лампасом.
Віє вітер, гонить жар,
котить сонце покотьолом.
І звисають кудли хмар,
2026.05.30
11:01
На зеленому газоні
Усякого хліба повно,
Та зібралися коти,-
І пташкам не підійти.
Походжає віддалік,
Мов поважний чоловік,
Чорний ворон, а за ним
Голуби і горобців загін.
Усякого хліба повно,
Та зібралися коти,-
І пташкам не підійти.
Походжає віддалік,
Мов поважний чоловік,
Чорний ворон, а за ним
Голуби і горобців загін.
2026.05.30
07:28
напередодні усього
занапастивши трохи рими
гуляє зло морочить світ
а ми усе ж бо непровинні
я запрошу тебе
за стіл
поставлю риби та цитрини
і хліба власного не більш
занапастивши трохи рими
гуляє зло морочить світ
а ми усе ж бо непровинні
я запрошу тебе
за стіл
поставлю риби та цитрини
і хліба власного не більш
2026.05.30
06:57
Поки спить десь на сідалі півень
І вітрисько в дуду не подув, -
Соловій захлинається співом
У цвітучому пишно саду.
Прикликає собі солов'їху
Щебетанням завзятим своїм,
А вона озивається сміхом,
Кавалера дратуючи тим.
І вітрисько в дуду не подув, -
Соловій захлинається співом
У цвітучому пишно саду.
Прикликає собі солов'їху
Щебетанням завзятим своїм,
А вона озивається сміхом,
Кавалера дратуючи тим.
2026.05.30
00:11
В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло!
Кушта стоїть біля Брами світів та питає світ, говорячи: «Скажи мені, яка земля ушир? Яка відстань від землі до небесної тверді? Звідки прийшов Адам? Звідки прийшла Хавва , жона його? Звідки прий
2026.05.29
23:28
Твоє ім’я наречене,
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!
* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!
* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв
2026.05.29
18:54
ІІ. НІЧНИЙ ДІАЛОГ У САДУ
Травнева ніч опустилася на Київ, густа й тепла, напоєна ароматами рясного весняного цвіту. Пахло молодим листом, розімлілою від денного сонця землею та солодким, п’янким бузком. Світло місяця сріблило високі дахи княжого терем
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Алла Пономаренко (1986) /
Проза
МІЙ!!! (Нічого автобіографічного)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
МІЙ!!! (Нічого автобіографічного)
Я приходжу до тебе щоночі. В усьому чорному. Навіть у сні ти мене не помічаєш.
Пропускаєш крізь свою призму, крізь свій світ. Але чому? Я ж така загадкова. Як ти любиш.
Сто грамів зайвої горілки — і ти все зрозумієш. Чи згадаєш…
…Весіннє небо. Мої блакитні очі. Твій чорний плащ. Пам«ятаєш — я тоді була в червоному платтячку? Любила все червоне, як зараз чорне. Як ти колись любив. Колись. Давно. Віків 200 назад… Ти був гарний. Ніби зачарований. Посміхався, але був не з нами. Ти був живий. А зараз…
Я в усьому чорному наближаюся до тебе ледь помітною ходою. Яскраві губи, але затуманений погляд. Привид? Ні. Я майже жива. Не така, як ти. Я майже з вами. Я існую. В цьому далекому мені світі чвар, зневіри і облуди. Омана і брехня. Де справжні ідеали? Ти чи я? Навряд чи.
Я іду. Знову ж таки весняне сонце, привітне небо, зграї птахів. Зеленіє трава. Згадую Дитинство. Ти і тоді був. У снах. У мріях. Тоді… А зараз… Життя йде на спад. Лише 20 рочків (sorry, за 20). Не міняє позиції. І статусу. НІХТО. В усьому чорному. Іду. До тебе. Зайві не 100, а 200 грамів не допомагають більше. Чому? Бо ти справжній. Не мрія і не сон, як у дитинстві. І ти ЖИВИЙ!!! Але ти такий далекий. Я не знаю тебе. Проте ти мій. Уже мій. Образ твій мерехтить десь на горизонті. Я чекаю. Я живу. Навіть. Не для себе, але ЖИВУ!!!
Відгукнися! Я відчуваю. Твій подих і твій дотик…
М-і-й !…
Пропускаєш крізь свою призму, крізь свій світ. Але чому? Я ж така загадкова. Як ти любиш.
Сто грамів зайвої горілки — і ти все зрозумієш. Чи згадаєш…
…Весіннє небо. Мої блакитні очі. Твій чорний плащ. Пам«ятаєш — я тоді була в червоному платтячку? Любила все червоне, як зараз чорне. Як ти колись любив. Колись. Давно. Віків 200 назад… Ти був гарний. Ніби зачарований. Посміхався, але був не з нами. Ти був живий. А зараз…
Я в усьому чорному наближаюся до тебе ледь помітною ходою. Яскраві губи, але затуманений погляд. Привид? Ні. Я майже жива. Не така, як ти. Я майже з вами. Я існую. В цьому далекому мені світі чвар, зневіри і облуди. Омана і брехня. Де справжні ідеали? Ти чи я? Навряд чи.
Я іду. Знову ж таки весняне сонце, привітне небо, зграї птахів. Зеленіє трава. Згадую Дитинство. Ти і тоді був. У снах. У мріях. Тоді… А зараз… Життя йде на спад. Лише 20 рочків (sorry, за 20). Не міняє позиції. І статусу. НІХТО. В усьому чорному. Іду. До тебе. Зайві не 100, а 200 грамів не допомагають більше. Чому? Бо ти справжній. Не мрія і не сон, як у дитинстві. І ти ЖИВИЙ!!! Але ти такий далекий. Я не знаю тебе. Проте ти мій. Уже мій. Образ твій мерехтить десь на горизонті. Я чекаю. Я живу. Навіть. Не для себе, але ЖИВУ!!!
Відгукнися! Я відчуваю. Твій подих і твій дотик…
М-і-й !…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
