Якби я знав дванадцять мов,
То був би мов Франко немов.
Всіма руками і ногами
Я лезом лізу між світами,
Шукаю істини горіх
Щоби спокутувать свій гріх.

Не хочу знати навіть де ти?
Не простягай свої лабети!

Шановний авторе, скажіть, будь ласка, а коли саме ви намірені розпочати сягати глибокодумність скель?

А можна і мені з вами?

Отак би сіли на камені десь в горах перед скелями, перед шпилями отими засніженими, - і нумо сягати!

Сягаєм, сягаєм!...

...потім ще по пійсять - і знову сягаєм, сягаєм...

...не зупиняємось на досягнутому...

...зачаровано сягаєм...

Сягаєм доти, допоки шпилі не починають тихо й голосно.

Після чого до нас двох доєднується сивина землі, і ми вже далі продовжуємо сягати втрьох.

Налив, випив, -сягнув!
Налив, випив, -сягнув!

Романтіка!

Головне - не озиратися назад.

А там, позаду нас,куди лише сягає зір, за нами ж, як за Форестом та й за Ґампом, уже вишикувались тисячі й тисячі сягателів, наших послідовників, наших співсосягателів! Прилетіли, голуби, до нас поглядами своїми, сягательними, зачарованими! І Петров з Бошировим в їх числі - бо ж захотілося їм полюбуватися на шпилі, що пронизають небо!

Це так зворушливо!

Сягаймо ж, браття!