Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юрій Сидорів (1960 - 2020)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Юрій Сидорів, [ 2020-02-24 15:15:05 ],
на сторінці поезії     "Там, де ховаються далі"   Ляшкевич Володимир

І читав, і переглядав. Смисли-сенси - то таке. Автор вкладає одне, читач бачить друге. Звичайне явище. Музично-звукове оздоблення, здається, було іншим.
Не лягли на душу "видихи". Можливо, читацька приземленість, можливо, громадський транспорт. Хтось робить заключну нікотинову затяжку - і видихає її в салон.
Хтось хекає після чарки. Хтось видихає, щоб затримати дихання. Коротше, фізика процесу.
Хотів порадити "подих". Або дихання. Але на фініші побачив, що подих є.
Хотів зауважити, що достатньо однієї молекули летючої речовини, щоби відчути її запах.
Не хотів писати першим, щоб не збивати наступних коментаторів з їхніх думок. Тож пишу зараз не як апеляцію.
Двома словами, щось не так.
Може, тому що не видихнув-не хекнув.
Може, тому що уявив і згадав теж чийсь останній видих - перед фізичною смертю.
Вірш, на мою думку, цікавий.
Можливо, він може бути першим у якійсь серії картин дихання-подихів-видихів. Ще ж існує фізкультура та йогівські вправи. Ще існують інші акти та процеси.
Ще існують інші жанри. Вже сьогодні пробував.

Щось блюзове є. Коли виконавець щось награває, сам до кінця не розуміючи (у позитивному значенні). І слухач не розуміє, але намагається.
Але номер закінчується. Овації, аплодисменти.
От і закінчую.

Дякую,
Ю. С.
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2020-02-28 08:26:11 ],
на сторінці поезії     "Відпустити?"   Панін Олександр

Тема знайома - і не лише вона. Молочні тумани - також. За умови більш чіткого натяку на кисільні береги було би якось більш цікаво. Два відомих образи створили би, можна сказати, тло. Дещо третє. Тло, перед яким це все і відбувається, бо природа бере своє.

Передостанній рядок без раю був би кращим. Образ доволі відомий.
Наприклад, деяка пані n знаходиться скраю. Скраю - це, нмд, краще, за зужите "раю". Нехай собі існує прислів'я про хату скраю. Це - стиль життя, від якого поки що нікуди не дітися - втім, як і від того, про що розповіли.

"Чаклунство чари колихало", на мою думку, масло масляне. "Вживала чар" - якось прозаїчно.

А сама лірика відчутна. У фіналі, незважаючи на всі технічні зупинки, читач відчув, що таки проблема є. Комусь погано, комусь не так. Апатія така, безвихідь.
Може, минеться.

Дякую.
Критики не було - то все читацькі ремарки.
Ю. С.
1   ...   226   227   228   229   230   231   232   233   234   ...   243