Душа
Душа летіла собі по світу,
Весни шукала чи може літа?
Блукала щастям чи може горем?
Тікала в поле,а потім в гори...
Душа летіла чи то кульгала...
Була і кривджена,і кохана...
Була на вигляд така тендітна
І безпорадна,і просто світла...
Її жбурляли колись під ноги,
Не помічали -«не мали змоги»...
Та все ж образою не зболіла...
Вона чекала. Вона терпіла.
Та часом справді було тремтіла
Від звуку щастя в чиємусь тілі,
Тоді й про неї,дивись, згадають,
Мовляв:»Так добре- душа літає!»
Все пам*ятає. Все розуміє...
Така вже доля... Ну що ж тут вдієш?
Жила б і далі... та відпустили,
Забрали тіло- тепер безсила,
Тепер свобода- вона ж самотність,
Прозора сукня, прозора сутність.
Шука пристанку, та не знаходить,
Отак безбарвно по світу бродить...
Душа летіла собі по світу,
Кружляла в танці із тихим вітром...
Питала в сонця,а потім в неба...
Та вже нікому її не треба...
Коментарі (9)
Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.25