ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.03.16 19:53
«…Їх щастя тривало – як літня гроза, На білеє личенько впала сльоза. Лишилась вдовиця у Рашківській тиші, Де вітер холодний легенди колише. Ні перли коштовні, ні княжий поріг Від лиха і згуби її не вберіг. Розтанули мрії, мов замок з піску, Лишивши

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,

Віктор Кучерук
2026.03.16 05:47
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.

Борис Костиря
2026.03.15 11:56
У сні побачу болісні пророцтва,
Які хотів спалити у вогні,
Тривог і болів, дива і юродства
В мінливій і безмежній глибині.

У сні приходить те, що неможливо,
Химерне, дивне, неземне, із дна
Морів і океанів. Пустотливо

М Менянин
2026.03.15 02:02
Насичено ядом життя України,
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?

Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,

Ігор Терен
2026.03.14 21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.

А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Марина Полоні (1986) / Вірші

 Душа
Душа летіла собі по світу,
Весни шукала чи може літа?
Блукала щастям чи може горем?
Тікала в поле,а потім в гори...
Душа летіла чи то кульгала...
Була і кривджена,і кохана...
Була на вигляд така тендітна
І безпорадна,і просто світла...
Її жбурляли колись під ноги,
Не помічали -«не мали змоги»...
Та все ж образою не зболіла...
Вона чекала. Вона терпіла.
Та часом справді було тремтіла
Від звуку щастя в чиємусь тілі,
Тоді й про неї,дивись, згадають,
Мовляв:»Так добре- душа літає!»
Все пам*ятає. Все розуміє...
Така вже доля... Ну що ж тут вдієш?
Жила б і далі... та відпустили,
Забрали тіло- тепер безсила,
Тепер свобода- вона ж самотність,
Прозора сукня, прозора сутність.
Шука пристанку, та не знаходить,
Отак безбарвно по світу бродить...

Душа летіла собі по світу,
Кружляла в танці із тихим вітром...
Питала в сонця,а потім в неба...
Та вже нікому її не треба...




Найвища оцінка Саша Крав 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Сергій Руденко 5.25 Майстер-клас / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2009-12-17 01:00:16
Переглядів сторінки твору 4892
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.093 / 5.33  (3.758 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 4.029 / 5.25  (3.758 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.02.03 13:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Саша Крав (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-17 01:21:28 ]
Привіт!!!
Гарний вірш - сумненький, мелодійний; мені сподобалось, дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іда Хво (М.К./Л.П.) [ 2009-12-17 03:14:31 ]
таке враження, що Вам 13 рочків

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-17 09:58:46 ]
Коли утома впаде на душу,
Не стане сили літать по світу ...
Нехай у небо бездонне рушить,
Серед ангЕлів шукать привіту.

Чомусь останні рядки асоціюються з Кіркоровським:
" Ну зачем тебе душа такая,
Если за душою ни гроша..." Досить гарно написано, мене зачепило.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Руденко (М.К./Л.П.) [ 2009-12-17 10:58:36 ]
Гарний вірш, глибокий і чистий, як душа!
Саме такої душі і не вистачає тепер багатьом,
щоб стати справжніми людьми.
Щиро радий за Вас, що свою душу бережете!
Дай Боже Вам всіляких гараздів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Полоні (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-17 13:21:28 ]
Саша Крав,щиро дякую!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Полоні (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-17 13:22:12 ]
Тарас Лазер,чому так? =)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Полоні (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-17 13:23:00 ]

Патара Бачія , Сергій Руденко, дуже дякую за увагу)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іда Хво (М.К./Л.П.) [ 2009-12-17 23:36:40 ]
ну бо таке в 13 років пишуть "душа летіла в гори і доли.. така вже доля" і т.д.
чи Вам справді 13?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Полоні (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-18 01:22:00 ]
Та ні...далеко не 13...
Я так розумію, вам не сподобалось?